Нині танцює у Ханджоу, а майбутню кар’єру планує будувати вдома

Сьогодні нікого не здивуєш тим, що талановиті поліські дівчата й хлопці змушені шукати кращої долі далеко від Батьківщини. Це стосується і 26-річної випускниці Національного університету державної податкової служби України Віталіни Дубровської (на знімку) із с. Федорівки Малинського району, котра вже більше п’яти років живе і працює в Китаї.

Чому доля закинула дівчину за тисячі кілометрів від рідної домівки та які враження в неї від перебування в цій країні — вона розповіла «Голосу України».

— Після закінчення вишу разом зі студентською подругою Ганною Харченко та кількома іншими ровесниками вирішили ризикнути. Аби трохи заробити й побачити світ, зважилися на поїздку до Піднебесної. Спочатку разом із 15 дівчатами з України влаштувалися асистентками фокусників у складі балету інтернаціонального цирку LingLingLing. А з січня минулого року я з шістьма дівчатами з України, Білорусі, Узбекистану, Кенії та Уганди виступаю в стаціонарному цирку Hanghon Safari Park у місті Ханджоу.

— Робота подобається?

— По-перше, нам пощастило вже тому, що цей цирк за кількістю посадкових місць — шість тисяч — занесений до Книги рекордів Гіннеса. Ми брали участь у художніх номерах із фокусами, а також танцювали запальні танці

— самбу, канкан тощо. Публіка від наших виступів просто шаленіла. А коли вони дізнавалися, що на сцені танцюють дівчата з Європи, зал вибухав бурхливими оплесками. Китайці цікавляться політичною ситуацією в Україні, війною на сході нашої держави. До нас вони ставляться дуже приязно й щиро. Загалом робота дуже подобається і приносить задоволення. А відпочинком після стомливих виступів є піші екскурсії містом, вивчаємо звичаї та традиції китайців.

— Розкажи про особливості нової роботи.

— Раніше ми на одному місці не сиділи, багато їздили Китаєм, а зараз виступаємо в цирку Hanghon Safari Park, що постійно базується в Ханджоу. Поїздки дуже виснажували. В цирку ми танцюємо в балеті, а в театрі, що тут також є, виступаємо як актори у виставах за різноманітними казками, перевтілюючись, зокрема, в звірів. Хореограф та режисер —– китайці. Вони тісно співпрацюють з нами, підказують, що і як потрібно грати, щоб захопити вибагливого глядача…

— Як зустрів вас Китай, які були перші враження?

— Спочатку ми оселилися у туристичному місті, розташованому на півдні країни, Сямені. Тривалий час проживали й в одному з найдавніших міст Лояні. Довго пристосовуватися не довелося. Особливо не відчували й мовних проблем, оскільки поруч із нами працювало багато артистів із Росії, Казахстану, України, а також з Кенії, Філіппін, деяких інших країн.

Враження від Китаю — чудові. Зокрема, сподобалася їжа. До речі, в них не заведено їсти вдома, тому на вулицях багато місць, де можна пообідати чи повечеряти. Їх називають «народними їдальнями». Страви — дешеві й смачні. Не подобаються мені тут солодощі, тому я «налягаю» на екзотичні фрукти — пітахаю, манго, помело, папаю; зараз — сезон полуниці, а навесні — ананасів. Спочатку бракувало хліба, молочних продуктів та справжнього шоколаду. Їжа різноманітна. Поширені тут поживні коріння лотоса, смажені каштани та бамбук, якими годують у їдальні. А з-поміж кулінарних «родзинок» варто відзначити цукерки з м’яса, «Снікерс» із гострим перцем та шоколад із водоростей. Масу емоцій викликала в мене смажена змія, яку вмовили скуштувати друзі.

— А як щодо чогось неочікуваного?

— У прямому сенсі слова нас шокувала антисанітарія. Часто відвідувані туристами місця — охайні й дуже гарні, а мікрорайони й кафе на околицях — дуже брудні. Там можна побачити величезних пацюків, скрізь — специфічний неприємний «аромат»… Впадає у вічі бідність простих людей.

Дуже вразило ставлення пересічних китайців до європейців: для них жителі Європи — надзвичайно вродливі. Вони вважають почесним знаходитися поруч із європейцем, випити з ним чашечку кави чи чаю… Їх дивують наші високий зріст, широкі очі, розмір ноги… Нині там пішла мода в усьому бути схожими на європейців. Більш заможні китайці почали масово робити операції зі штучного розширення очей. Така процедура вважається престижним подарунком. Вони навіть намагаються не засмагати, бо засмагла шкіра вважається ознакою бідності, а от ознаками багатства й достатку є бліда шкіра у жінок та довгі нігті в чоловіків.

Здивувала й велика повага до китайського уряду. В Інтернеті ми не знайшли вільного доступу до звичних нам  Google, YouTube, різноманітних соціальних мереж. Всі сайти, що критикують китайський уряд, одразу блокуються.

Цензура стосовно діяльності уряду — потужна й дієва.

У Сямені, де прожили майже рік, приємно здивувала дешевизна громадського транспорту. Всі автобуси — на електриці. А от на дорогах — суцільний хаос і метушня: переважна більшість учасників руху не до-
тримуються жодних правил. Дуже багато мопедів, їх мають майже всі китайці.

Загалом змушена визнати, що почуваюся в Китаї комфортніше, ніж в Україні. Але все ж планую свою майбутню кар’єру будувати на Батьківщині.

Як повідомила мама Віталіни, дівчина не має наміру повертатися додому через епідемію коронавірусу.

Інтерв’ю провів Богдан ЛІСОВСЬКИЙ.

Фото зі сторінки Віталіни Дубровської у Фейсбуці.