У комп’ютерному класі.
 


Підростають майбутні чемпіони.

Указ Президента України про присвоєння почесного звання «Мати-героїня» за материнську самовідданість, народження і зразкове виховання дітей, забезпечення умов для всебічного їх розвитку одразу восьми мешканкам цього унікального села вийшов в 2010 році. Тоді в одному переліку опинилися Любов Вєтрова, Валентина Галуха, Валентина Козаченко, Любов Котковець, Раїса Оліфер, Ніна Пірієнко і Ганна Позняковська, котрі виховали по п’ятеро дітей, а також мати шістьох дітей Ганна Дєдушок. І це ще далеко не всі героїчні мами з Великої Чечеліївки Новгородківського району. Тут навіть має місце випадок, коли в один час почесне звання отримували мати і її донька!

Традиції як спосіб виживання?

Традицію формування в селі багатодітних сімей, можливо, завезли переселенці з Рівненської області. Хоч би як там було, але й місцева дев’ятирічна школа, відповідно, теж є унікальною. Бо саме багатодітні родини рятують її від розформування (кількість школярів сьогодні буквально визначає долю сільського навчального закладу у населених пунктах, розташованих поряд із райцентром).

— У селі сьогодні мешкають сім багатодітних родин, — уточнює директор школи Анатолій Луценко (на знімку). — В них виховуються 24 дитини, в школі навчаються 13 — третина від усього учнівського складу. Приміром, у нас навчаються двоє дітей Галини й Анатолія Пірієнків, а старшу доньку Юлію вони вже відправили до університету в Київ. Так само двоє Дем’яненків — наші нинішні учні, а Людмила вже пішла навчатися далі...

Власним прикладом чечеліївці доводять: багатодітні родини, коли в них панує лад, здатні не лише забезпечити кількісний результат і й гарантувати школі процвітання, а суспільству — повноцінних його членів... Ця думка має якось закріпитися в свідомості тих людей, котрі вважають, що народжують більше однієї дитини лише ті, хто не має жодних амбіцій і прагне одного — жити за рахунок держави. Винятки, звичайно, є, але всіх під один гребінець не можна...

Чи зарахуються досягнення

Мабуть, і високий результат чечеліївських школярів за підсумками ЗНО в 2017-му (останньому в статусі одинадцятирічки) теж є логічним підсумком спільного авторитетного виховання і навчання дітей педагогами в школі та батьками вдома.

Маючи за плечима тридцять літ педагогічної роботи (чотирнадцятий рік — директором), Анатолій Луценко перегортає цю сторінку в історії школи з болем у серці: «Ми посіли вісімнадцяте місце з понад п’ятиста шкіл області.

До речі, у нас завжди випускники вступали до вишів, в тому числі до КНУ імені Шевченка. І спортивними досягненнями також можемо пишатися...» Найбільше з таких — чемпіонство Ірини Луценко на першості світу з рукопашного бою. То був рік, коли до Новгородки зі світової першості повернулося шестеро(!) переможців. А Ірина здобула звання кандидата в майстри спорту.

Гарна й тепла

Завдяки спонсорам (зокрема ПСП «Чечеліївське», керівник Григорій Москальченко), якими перед шкільним приміщенням постелено новий асфальт, встановлено нові вікна і двері, старанням педколективу й технічних працівників, які самотужки декорують, ремонтують коридори й класи, — гарна й тепла школа в центрі села має вигляд затишної центральної садиби. Центральна в сенсі — найголовніша.

Кропивницький.

Фото Івана КОРЗУНА.