Ще в березні нинішнього року «Голос України» надрукував замітку кандидата хімічних наук Юрія Большака під заголовком «Із досвіду акваріумних рибок, або Чим замінити апарати штучної вентиляції легенів». У публікації йшлося про лікування перекисом водню — рятівною і доступною поза стаціонаром процедурою для хворого з тяжкою формою пневмонії у критичний момент. Нагадаю: медичні світила волають про те, що на 40 мільйонів українців дуже мало апаратів штучної вентиляції легень. А від тих, хто на це мусить реагувати, повне мовчання, — скаржився автор. Минуло півтора місяця. Схоже, що або вибрано не найкращий заголовок, або нашим медикам не до того... Мене, принаймні, автор переконав, що у критичний для хворого з тяжкою формою пневмонії момент лікування перекисом водню є рятівною і доступною поза стаціонаром процедурою. Її може здійснити навчений медперсонал первинної ланки. Чому мовчать медики? Чи у нас є зайві гроші на імпортні апарати штучної вентиляції легень?
Валентин АНДРЮЩЕНКО, інвалід війни I групи.
Київ.
