Він розвінчує один з найпопулярніших міфів про Другу світу. Автор чотирихвилинного фільму Ростислав Пилявцев, оперуючи цифрами й фактами, десакралізує постать полководця, культ особи якого було створено в СРСР за часів Брежнєва. Один з найвідоміших і найтитулованіших воєначальників Другої світової в червні 1941-го, коли Німеччина напала на Радянський Союз, був начальником Генштабу, і саме йому було доручено організувати оборону та дати відсіч армії Гітлера. Проведені Жуковим контрудари призвели до розгрому Червоної армії, а внаслідок прорахунків в оточенні опинялися цілі дивізії.

«У 1942 році Жуков командував Західним фронтом. «Маршал перемоги» проводив безперервні наступи, які завершувалися поразками. Загальні втрати лише в одній Ржевсько-В’яземській операції становили 777 тисяч осіб.

Нечувані жертви не зупиняли Жукова, тож серед рядових бійців швидко поширювалися прізвиська командувача Катафалк або М’ясник», — наголошує історик.

Кульмінацією слави маршала став наступ на Берлін. Притому, що поразка Німеччини була питанням часу, Жуков не зважав на жертви, яких можна було уникнути.

«У Берлінській операції він щодня втрачав понад 15 тисяч військових, майже 90 танків і 40 літаків — усе для того, щоб зайти в Берлін раніше за союзників. Тільки за офіційними, явно заниженими даними, у Берлінській операції Червона армія втратила вбитими і пораненими 352 тисячі осіб», — констатує автор фільму.

Після війни Жуков був комендантом радянської окупаційної зони в Німеччині, але вже за рік через воєнні злочини і мародерства його зняли з цієї посади. Маршал був причетний і до інших злочинів — у 1954 році він керував 45-тисячними військовими навчаннями на Тоцькому полігоні, де для вивчення можливостей армії в ядерній війні підірвали атомну бомбу. Історик наголошує, що через секретність ніхто й досі не знає, скільки військових загинули чи постраждали тоді внаслідок нелюдського експерименту.

У 1957-му «за помилки та збочення» Георгія Жукова зняли з посади міністра оборони СРСР. Коли про «помилки» забули, система перетворила маршала «на яскравий ярлик, інструмент тоталітарної пропаганди».

«Перемозі над нацизмом ми завдячуємо мільйонам солдатів і офіцерів, сотні тисяч яких лежать у безіменних могилах. У таких умовах не може бути жодного «маршала перемоги» і навряд чи етично пов’язувати її з якимось окремим ім’ям», — зазначається у відеоролику.