За менш загрозливим сценарієм кількість бідних людей збільшиться з 27,2 до 43,6%, за більш загрозливим — до 50,8%. Про це йдеться в дослідженні Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), який спирається на макроекономічній прогноз Кабінету Міністрів.
Згідно з оприлюдненими даними, через кризу кількість осіб, що живуть у бідності, збільшиться на 6,3 млн, з яких 1,4 млн — це діти (за менш загрозливим сценарієм). У разі гіршого розвитку подій показник може збільшитися на 9 млн осіб, з яких 1,8 млн — діти.
Згідно з даними ЮНІСЕФ, 2018 року загальний рівень бідності в Україні становив 43,2%, а бідність дітей сягала 49,9%. Торік, за даними Державної служби статистики, кожний другий українець був фінансово незахищеним — 51% людей не міг собі дозволити непередбачені необхідні витрати з особистих коштів. Водночас у 28 країнах Європейського Союзу цей показник дорівнював 32,5%. Окрім того, кожний п’ятий українець (21,1%) не міг у повному обсязі та своєчасно оплачувати оренду, іпотеку, кредит або комунальні послуги. У ЄС цей показник дорівнював 8,9%.
У вітчизняному Мінсоцполітики вирішили, напевно, що нам така статистика не личить. Дуже вже вона підмочує декому репутацію і спотворює загальні показники. Тим більше, що — он, на найвищому рівні — сказали, мовляв «...всіх людей, які будуть отримувати десь 5—6 тисяч гривень, в ЮНІСЕФ вважають бідними... це дуже маленька зарплата у порівнянні з європейськими або американськими стандартами... у них 250 доларів — мізерна зарплата. У нас це теж маленька зарплата, але у нас це не бідність все-таки...».
До слова, за 2018 рік дохід 14 млн українців був меншим, ніж прожитковий мінімум. Але то таке. Не зважайте.
Отож, якщо «це не бідність все-таки», то прес-служба Міністерства соціальної політики України рада старатися і розсилає прес-реліз, де чорним по білому зазначено: «впродовж останніх трьох років Україна демонструвала впевнений вихід з кризи і мала реальні шанси досягти за рівнем бідності значення 2008 року (періоду до фінансово-економічної кризи).
Цитуємо: «...Моніторинг показників бідності за даними 9 місяців 2019 року також свідчить про позитивну динаміку щодо зниження рівня бідності в Україні. Так, рівень бідності за абсолютним критерієм (витрати нижче фактичного прожиткового мінімуму) за 9 місяців 2019 року зменшився і становив 41,4 проти 45,0 % у відповідному періоді 2018 року.
Разом з тим події 2020 року, пов’язані з пандемією COVID-19, внесли свої корективи у показники соціально-економічного розвитку країни.
Згідно із прогнозом Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України за підсумками 2019 року рівень бідності (за критерієм витрати нижче фактичного прожиткового мінімуму) очікується... нижче значення 2018 року, а за підсумками 2020 року рівень бідності зросте до 45 %, що... вище значення 2019 року...».
Як добре, що є причина — пандемія COVID-19 — і авторитетний експерт. У даному разі — цілий Інститут НАН України! А чиновники ЮНІСЕФ, як мінімум, повинні соромитися, що, як стверджують фахівці Мінсоцполітики: «...повідомлення у ЗМІ про «різке зростання рівня бідності з 27,2 до 43,6%» за даними ЮНІСЕФ є некоректні та потребують уточнення...».
Нам залишається сподіватися, що край суперечці між такими поважними інститутами, як ЮНІСЕФ, Мінсоцполітики та Інститут демографії та соцдосліджень, мабуть, покладе час і наповненість гаманців та холодильників пересічних українців.
Підсумовував Віктор БОНДАР.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
