Учасники церемонії спецпогашення конверта, присвяченого Миколі Зерову, — Валерій Білокінь, Ганна Радько та Юрій Набасов (зліва направо).
Працівники Полтавської дирекції «Укрпошти» з часовим проміжком у кілька днів улаштували одразу дві церемонії спецпогашення художніх немаркованих конвертів із зображеннями видатних земляків. Їх випуск поштовики присвятили визначним ювілеям — 350-літтю та 130-річчю від днів народження — козацького літописця Самійла Величка й поета, літературознавця, перекладача Миколи Зерова.
Через карантинні обмеження ці непересічні події трохи віддалилися від знакових біографічних дат, але масштаб згаданих особистостей такий, що ювілейним для них, поза будь-яким сумнівом, можна вважати весь нинішній рік. Зрештою, попри те, що Самійло Величко та Микола Зеров жили і творили в різні епохи, їх «поріднили» не лише досить близькі одне до одного місця народження на Полтавщині. Обидва мали міцне родове козацьке коріння. І за походженням та по чину справжніх синів своєї Вітчизни стали оборонцями рідної землі. А головною зброєю для них у тій жертовній борні стало слово...
На цьому під час церемонії спецпогашення конверта, присвяченого Миколі Зерову, наголосив її ведучий — доцент кафедри журналістики Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Короленка Гліб Кудряшов. З ним погодились і безпосередні виконавці церемонії — директор Полтавської дирекції «Укрпошти» Юрій Набасов, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури згаданого вишу Ганна Радько та голова Мачухівської об’єднаної територіальної громади Валерій Білокінь. Разом вони в приміщенні Полтавського поштамту погасили конверт оригінальним штемпелем, який діяв лише один день.
Водночас Юрій Набасов нагадав про те, що це вже далеко не перше вшанування поштовиками області своїх видатних земляків. Лише за кілька останніх років на випущених ними конвертах і марках постала ціла галерея образів корифеїв української літератури, науки, культури. Зокрема й тих, чиї імена раніше замовчувалися чи свідомо стиралися з історичної пам’яті народу. Така друкована продукція стає документами поштового відомства та своєї епохи, популяризує рідний край і Україну в світі. Тож її випуск неодмінно продовжуватимуть і надалі.
Валерій Білокінь наголосив на значущості такої промоції для територіальних громад, які сьогодні хочуть заявити про себе, як то кажуть, на повен голос, стати привабливими для туристів, інвесторів. Тож голова ОТГ переконаний у тому, що невдовзі й очолювана ним громада матиме свою візитівку на продукції поштовиків.
А Ганна Радько привернула увагу до суголосності подій далекої минувшини і нашого сьогодення. Адже канцеляриста козацького війська Самійла Величка московити арештували 1708 року як неблагонадійного «мазепинця», та після кількох років неволі все ж відпустили. Натомість арешт неугодного російсько-радянському імперському режиму поета Миколи Зерова закінчився для нього каторгою і пострілом 3 листопада 1937 року сумнозвісного ката — капітана держбезпеки Михайла Матвєєва. Зрештою, сьогодні для того, щоб отримати кулю в потилицю від послідовників останнього або потрапити в катівні російських найманців у Донецьку чи Луганську, не треба бути навіть поетом — достатньо заговорити там українською мовою... Про це мусимо пам’ятати завжди.
Фото автора.
