На знімку: голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко, командувач Об’єднаних сил Збройних Сил України, генерал-лейтенант Сергій Наєв, автор дилогії «Листи здалеку» Борис Кутовий, заступник головного редактора газети Верховної Ради України «Голос України» Віталій Суддя, перший секретар Національної спілки журналістів України Ліна Кущ.
Літературний твір складають дві концептуально споріднені між собою книги — «Листи здалеку» та «Повість про Срібну флейту». Його автор — учасник бойових дій на сході України, журналіст, офіцер Командування Об’єднаних сил України, керівник низки непересічних культурних та гуманітарних проектів з допомоги мешканцям та дітям Донбасу: «Допомога йде», «Допомога Схід», «АРТПЕРЕМИР’Я», «Подаруй дитині Донбасу книжку українською мовою».
До речі, останній названий проект виявився знаковим — чимало своїх книжок Борис Кутовий збирається відвезти саме тамтешнім дітлахам, а на зібрані кошти пролікувати в соляній шахті Соледара групу малечі з Мар’їнки, Красногорівки, Світлодарська, Миронівського. Про них на презентації говорилося багато, інколи так, що в слухачів наверталися сльози… От уявіть: одного хлопчика з Авдіївки Борис Кутовий прилаштував на реабілітацію в Дніпрі, а тут увечері в холі по телевізору показували сюжет із обстрілами саме Авдіївки… Ех, як чкурне цей хлопчика з лікарні, перехопили лише по дорозі додому. З’ясувалося, там у нього залишилися бабуся з муркою, і дитя бігло рятувати найрідніших… Цього сюжету немає у книгах Кутового, але є інше, теж непередбачуване… Батько пише малому синові листи з фронту, незвичні листи, де немає вибухів і цьвохкання снайперських куль, а є світ фей, чаклунів, тролів, мудригелів із Пряникового села та середньовічного міста Гамельна. І тут ловиш себе на думці: кому врешті-решт Кутовий адресує ці листи — рідному синочку з прізвиськом-позивним Мася Вишка, чи ось тому хлопчику із Авдіївки, котрий подався рятувати бабусю з кицькою!.. А це слова автора: «У свій час мені часто доводилося перебувати далеко від тих, кого я люблю, від того, що так близьке та дороге моєму серцю. Мені дуже не вистачало моєї родини. Особливо сильно я сумував за свої сином Антончиком. І я став писати йому листи. Такі собі жартівливі листи і не зовсім. Коли писав, смуток відступав. Потроху все налагодилося, і я повернувся додому…»
— Наше завдання, щоб усі повернулися... — це вже говорить учасник презентації командувач Об’єднаних сил Збройних сил України, генерал-лейтенант Сергій Наєв, — повернувся наш край у лоно Батьківщини, повернувся до свого сина наш воїн-захисник, повернувся до отчого порогу місцевий люд, а до нього повернулася довіра до нас, військових, довіра до нашої країни. І тільки ПРАВДА й ДОБРІ СПРАВИ, про які й пише Кутовий у своїх «Листах здалеку», й ті РЕАЛЬНІ СПРАВИ, які робимо ми на Донбасі, здатні розтопити кригу зневіри, розпачу й посіяти добро в душі не тільки в отого хлопчика із Авдіївки, а й усіх наших людей… Людей Донбасу.
Вл. інф.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
