З часом тенденції змінилися: у суспільстві дедалі частіше почали говорити про необхідність створення інклюзивних освітніх закладів, у яких створюється комфортне середовище для всіх, незалежно від особливостей розвитку та здоров’я. Та чи всі можуть сидіти за традиційними партами і чи справді немає потреби у спеціальних школах з особливими умовами?

Розібратися у проблемі спробували депутати Хмельницької обласної ради під час виїзного засідання постійної комісії з питань освіти, науки, культури, молодіжної політики, спорту та туризму (на знімку). Насамперед їх цікавила робота тих закладів, що перебувають у підпорядкуванні ради. Ізяславський навчально-реабілітаційний центр — доволі молодий, створений чотири роки тому — вже має традиції. Бо до реорганізації це була спеціалізована школа-інтернат. У тому, що їй потрібні осучаснення і зміни, ніхто не сумнівався. При цьому про закриття не йшлося. Без цього закладу навряд чи обійшлися б його вихованці, а це 131 дитина. Відвідувати звичайну школу їм складно, а іноді просто неможливо через проблеми зі здоров’ям.

Підтримка реабілітаційного центру — справа честі!

У центрі діють чотирнадцять класів. Дев’ять відвідують діти з порушеннями опорно-рухового апарату, решту — ті, хто має складніші порушення розвитку. А для найменших є три дошкільні групи.

З дітьми працюють не тільки викладачі, а й учитель-логопед, практичний психолог, соціальний педагог та педагог-організатор. А навчання відбувається не лише у класах, а й у сенсорній та спортивній кімнатах, у залі ЛФК, на спортивному майданчику...

Адже дітям потрібні не тільки знання, а й постійна турбота про їхнє здоров’я. Окрім всього іншого, ефективній реабілітації допомагають масажні процедури, іпо-, гідро-, світло-, парафіно-, магніто- та механотерапія. Цим він вигідно відрізняється від звичайної школи.

Для обласної ради підтримка такого центру — це справа честі, бо допомога вкрай потрібна тим, кого своєю ласкою обділила доля. Можливо, не все вдається зробити одразу. Досі гостро стоїть проблема встановлення ліфта для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату.

Але й нині триває ремонт одного з корпусів, постійно поповнюються різними необхідними матеріалами та приладдям реабілітаційні кабінети та ігрові кімнати. А спілкування з педпрацівниками закладу не залишило сумнівів у тому, що колектив робить усе можливе для того, щоб допомогти дітям здобути освіту і при цьому отримувати системний кваліфікований психолого-медико-педагогічний супровід.

Закон передбачає ліквідацію чи зміну типу санаторних навчальних закладів

Побували депутати й у Плужнянській санаторній школі для дітей з малими і неактивними формами туберкульозу. Без неї її вихованцям також не обійтися. У цих дітей — чимало додаткових потреб, тож санаторна школа — це цілий комплекс адміністративних, навчальних та лікувальних корпусів. Їх матеріальній базі може позаздрити будь-яка міська школа. Тут щорічно навчаються та отримують медичні послуги з реабілітації понад півтори сотні дітей з усіх районів області. Багатьом з них доводиться долати не тільки хворобу, а й непрості життєві обставини. Адже більшість вихованців походять із малозабезпечених сімей, груп ризику, тих, що потрапили в складні життєві обставини. Їхнім батькам часто не під силу не тільки лікувати своїх дітей, а й навіть проводити регулярні обстеження. А в санаторній школі все це можливо.

Але чи зможуть учні й надалі відвідувати її? Питання не випадкове. Адже новий закон про повну загальну середню освіту передбачає ліквідацію чи зміну типу таких санаторних шкіл.

— Ситуація складається непроста, — прокоментував голова обласної ради Михайло Загородний. — З одного боку, ми маємо чітко дотримуватися законодавства. З другого, до обласної ради вже надійшов цілий потік звернень, викликаний стурбованістю подальшою долею таких навчальних закладів і їхніх вихованців. Звертаються керівники та батьки, депутати місцевих рад з вимогою зберегти їх. Адже нині це єдині заклади загальної середньої освіти, де поєднується медична корекція, реабілітація та навчання. Тож обласна рада передусім дбатиме про те, щоб не погіршити ситуацію, в якій можуть опинитися діти і батьки.

Реорганізувати — не означає закрити

Так уже склалося, що головним завданням санаторних шкіл є не тільки якісна освіта, а й поєднання її з медико-профілактичними функціями. Завдяки цьому допомагають зупинити прогресування хвороби, відновити і зміцнити здоров’я дітей, котрим необхідний особливий режим навчання, який відрізняється від традиційного шкільного.

Зміни потрібні. Але вони мають бути розумними й ефективними. Депутати хочуть зберегти плужнянську санаторну школу. А для цього рекомендуватимуть обласній раді ухвалити рішення про її реорганізацію, щоб з нового року вона перетворилася на гімназію для дітей-сиріт, позбавлених батьківської опіки та піклування, тих, що тимчасово вилучені з сімей чи потрапили в складні життєві обставини. А до того часу буде зроблено все, аби діти могли відвідувати санаторну школу.

Рішення виважене. Бо зруйнувати, закрити, зупинити роботу набагато простіше, аніж зберегти те, що працює. До того ж дітям ніколи чекати, доки настануть зміни і відбудуться реформи. Їм потрібно вчитися і лікуватися вже сьогодні. Добре, коли влада на місцях готова цьому допомогти.

Фото надано обласною радою.