На знімку: Андрій Чебикін (ліворуч) і Михайло Довгань на відкритті виставки у Тульчині.

Фото Аліни Славгородської.

Свого часу вони брали участь у пленерах під назвою «Козацька вольниця». На «леваді» художники збираються, щоб відроджувати українські традиції у малярстві. Такою є особливість пленерів «Козацька вольниця».

Виставка триватиме упродовж двох місяців. Її відкрито у Тульчині, в краєзнавчому музеї. Приміщення надала Тульчинська міська ОТГ безплатно. На відкриття до місцевих митців приїхали народний художник Андрій Чебикін, доктор мистецтвознавства Олександр Федорук та мистецтвознавець Володимир Петрашик. Керівник «Козацької левади» заслужений художник України Михайло Довгань коротко згадав, як все починалося 15 років тому. Саме тоді неподалік від Тульчина було зроблено перший крок до створення музею. Точніше, з’явилася тільки ідея. Хто ж її подав?

Сюжет для ненаписаної картини

— Надихнули мене на цю справу талановиті земляки — Андрій Чебикін Володимир Яворівський, — каже Михайло Довгань. — Чебикін — народний художник України, ректор Національної академії мистецтв у Києві, Яворівський не раз обирався до парламенту, відомий письменник, громадський діяч. Якось приїхали в Тульчин. Сиділи ми на околиці міста під вербами на березі невеликого ставка. Там, де нині «Козацька левада». Говорили про життя-буття. Розмова мимоволі перейшла про Тульчин, його славні сторінки минулого, загалом про історію цієї землі, на якій нині судилося нам топтати ряст.

Саме тоді Яворівський висловив думку про створення на цьому місці біля Тульчина своєрідного музею з символами козаччини, щось на зразок історико-культурного центру, де б панував дух старовини. Чебикін схвально поставився до пропозиції.

Довгань створив ГО, взяв в оренду землю зі ставком. Організація зареєстрована як недержавний історико-культурний центр «Музей просто неба...» У роботі йому багато допомагали і продовжують це робити двоє синів. Вони теж художники.

Як пізніше згадував Володимир Яворівський, митець власними руками, зі смаком відтворив автентичний стан запорізьких козаків із козацьким зимівником, сторожовими вежами, козацькими човнами, різьбленими з дерева скульптурами із козацького життя.

Першими тут стали збиратися на Трійцю відомі митці, які народилися на Поділлі.

У свій час Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності провів на «леваді» своє виїзне засідання. Тоді його очолював Володимир Яворівський. Слава про чарівну місцину розкотилася в Україні. Довгань став запрошувати художників на пленери. Проводять їх спільно з Національною академією мистецтв за участю Андрія Чебикіна.

Тут створено Іконописну майстерню, організовано козацьку сотню, засновано етнографічний музей Поділля, Літній будинок творчості митців.

Сюди стали приїздити письменники, актори, музиканти, народні майстри.

Славу йому принесли мистецькі художньо-графічні пленери.

Слухав художника Довганя і думав: чим не сюжет для ще не написаної картини — «Троє козаків під вербами»?

Побували китайці, поляки, прибалти, словаки...

Аліна Славгородська, яка переїхала до Тульчина із Запоріжжя, — один з організаторів нинішньої виставки. Незважаючи на клопоти, пов’язані з презентацією, знайшла можливість розповісти про подію.

— Показуємо роботи митців з різних країн, — каже пані Аліна. — Всі вони створені на «Козацькій леваді» під час пленерів. Частину написаних полотен митці залишають у нас, частину передаємо в Національну академію мистецтв. До речі, після кожного пленеру в Академії відбувається виставка пленеристів з «левади».

Пані Аліна звертає увагу на один з особливих розділів виставки. Пояснює, в чому саме його особливість.

— Михайло Довгань дуже боляче сприймає втрату кожного зі своїх знайомих художників, навіть тих, кого знав тільки по роботах, — продовжує пані Аліна. — Так ось, минулий пленер 2019-го Михайло вирішив присвятити тим художникам, яких уже нема з нами. Так і назвали його головну тему — «Реквієм».

Співрозмовниця наголошує на особливій україністиці пленерів. Духом відродження україністики, нашої історії пронизані роботи митців. Наприклад, Володимир Кабаченко з Одеси пише портрети українських гетьманів. Віктор Цапко з Полтави супроводив свої картини на історичну тему... віршами. Богдан Бринський з Івано-Франківська створив серію керамічних робіт з образами козаків.

За час проведення пленерів на них побували митці з різних країн. Приїздили поляки, словаки, литовці, китайці, угорці, чехи. Один з художників — наш земляк Анатолій Шевчук добирається з Криму, а його рідний брат Віталій — з далекої Португалії. Каже, спеціально підбирає час відпустки на період пленеру.

У Бринського повні кишені дотепів!

Працюють і живуть на «леваді». Самотужки організовують побут, готують їжу, проявляють таланти.

Наприклад, під руками у Михайла Довганя завжди є баян. Часто увечері на «леваді» чути переливи звуків і багатоголосий спів. Митці співають не гірше, ніж пишуть полотна. А жартами як сиплють! Завжди має повні кишені дотепів заслужений художник України з Івано-Франківська Богдан Бринський. Компанію йому складає запоріжець Олександр Жолудь. Теж іменитий митець з високими титулами. Андрій Чебикін частенько зникає. Але недалеко. Всі знають, де його шукати. В очереті з вудочкою. Він затятий рибалка. Хіба про всіх розповіси?!

В один із минулих років «Козацька левада» стала місцем практики для китайських студентів, які опановують науку в Національній академії мистецтв у Києві. Таким чином музей просто неба збагатився ще одним амплуа.

Пані Аліна каже, їй було цікаво спілкуватися з молодими митцями з Піднебесної, спостерігати за їхньою роботою, звертати увагу на кольори.

— Кольори у митців з Китаю дуже стримані, — каже пані Аліна. — Це у нас на картинах багато сонця, неба, квітів, соняшників, зелені, рушників! У них частіше туман, сріблясті мазки, все якось приглушено. Та й емоцій, здається, мало виявляють.

Вони в них стримані, не відчувається такої широкої душі, як у нас.

Нинішню виставку митцям допомогла організувати міська влада. Її проведення підтримав керівник Тульчинської ОТГ Валерій Весняний.

Торік він спілкувався з митцями на пленері. Отримав у подарунок дві роботи. Автором однієї з них є згаданий художник із Запоріжжя Олександр Жолудь, друга картина Аліни Славгородської.

— Міський голова приємно вразив нас словами, що сказав їх після отримання подарунку, — каже пані Аліна. — Повідомив, що передасть картини у фонди Тиманівського сільського художнього музею. Ми належно оцінили такий вчинок керівника громади.

Вінницька область.