Дає собі раду сама, лише на зиму перебирається до дочки. Ювілярка зберегла добру пам’ять і почуття гумору, користується мобільним телефоном, будь-кого заткне за пояс у переспівах коломийок. Молодим бажає насамперед поважати свою державу, мову, бути відкритими для світу й не лукавити.
Незважаючи на солідний вік, ювілярка енергійна і своєю життєвою силою надихає інших. Звідки це в неї — важко збагнути. Адже пережити дві окупації (польську та радянську), Другу світову війну, холодні, голодні і тривожні десять років депортації дано не кожному. Попри складні повороти долі Ганна Петрівна залишилася справжньою українкою та не розгубила найкращі людські цінності — доброту, лагідність, турботливість.
У житті вистачало і смутку, і радості. У багатодітній родині Ганна була найстаршою для дванадцяти братів і сестер. У 1946-му зосталася із двома маленькими дітьми — чотирилітнім Іваном та крихіткою Марійкою. Чоловіка Михайла вивезли до Сибіру. Десять років тюрми та три каторги отримав за брата Степана — вояка ОУН-УПА на псевдо Орел.
Через рік вивезли до Омської області й Ганну разом із дітьми та свекром. Тяжко пережила там смерть дочки. Тільки після кончини Сталіна вдалося нарешті зустрітися з чоловіком.
У 1956-му повернулася до рідної хати. Згодом приїхав і Михайло, з яким вони прожили ще спільних 13 років. Після його смерті самотужки дала дорогу в життя синові та трьом народженим після заслання донечкам: Любові, Марії та Галині. Біля неї, наймолодшої, і зимує.
На століття до пані Ганни зійшлися діти, внуки та правнуки. Привітали ювілярку голови райдержадміністрації та райради Дмитро Мариневич і Михайло Головчук, депутати, сільська влада, педагоги, місцеві жителі. Старенька радо вітала гостей, приймала подарунки, співала коломийки, бажала всім дожити до поважного віку у здоров’ї та доброму тонусі. А головне — любити Бога та людей.
«Довгожителі — це жива історія нашого краю. Вклоняємося вашій мудрості, багатому досвіду, незламності. Радіємо, що після пережитого стали свідком народження незалежної Української держави. Бажаємо ще довгих років у такому хорошому настрої», — сказав директор Манявського ліцею Богдан Білусяк.
Івано-Франківська область.
Фото Михайла Захарчука.
