Селяни-самостійники дуже чекали на представника фіскальної служби. До нього було найбільше запитань. Та ба, даремно чекали...

Щоб приїхати на збори, фермери відірвалися від поля. Хтось почав підготовку ґрунту під посівну, хтось збирається сіяти ріпак, але земля, як порох, — чекає дощу, хтось почав збирати соняшник. Скошують кукурудзу. Але що то за силос, коли немає качана?

— Такої засухи область не знала останні тридцять років, — окреслив особливість 2020-го Віктор Гончаренко, голова Асоціації фермерів і приватних землевласників Черкащини. — Ситуація дуже важка. Зараз у господарствах іде списання посівів. А тим часом деякі зернові експерти на весь голос заспокоюють: ну, не 100 мільйонів зерна зберемо, а 97 мільйонів, нічого страшного! Мільйон туди, мільйон сюди... Люди добрі, великого врожаю цього року немає, а озвучені бадьорі прогнози — це все для того, щоб збити ціни на внутрішньому ринку. Нам щодня готують сюрпризи — парламент, уряд, управлінці. Підтримки декларують багато, а кинешся — або немає механізму реалізації програми, або вже й претенденти на державну підтримку визначені, документи у них готові, а... грошей у бюджеті, кажуть, немає. Ринок землі, гаряче переконували, приймається теж для фермера. Але насправді бачимо, як ведеться тотальна зачистка землі від селянина...

Тривожні нотки Віктора Гончаренка підтримали присутні на зібранні.

Для здійснення новітніх реформ, зазначали, створили скороспілі всеукраїнські об’єднання фермерів: конгреси, спілки, альянси. На їхню думку тепер посилаються, приймаючи різні законодавчі акти. Так і формуються аргументи на зразок: «Ви ж бачите, фермери самі за те, щоб притиснути одноосібників!».

— Це нам за наші акції протесту, за нашу тверду позицію, — розуміють аграрії.

— Такі кишенькові асоціації, які в підпорядкуванні олігархів, кричать зараз у три голоси, що треба негайно прийняти топ-законопроекти №№ 3131, 2194, 2195, 3012-2, 2064, 3295, 3680, 3318 і ряд підзаконних актів. І всі вони направлені проти таких, як ми з вами, — готові до нових протестів фермери.

— Сьогодні по радіо й телебаченню не стомлюються коментувати, що така, о, Боже, загроза настає: хочуть реєструвати домашніх котів й треба буде платити по 15 гривень за бирочку. А про найглобальнішу проблему, ринок землі, яка насувається на нас, як гільйотина, ані пари з уст, — обурювалися фермери.

Голова Драбівської районної асоціації фермерів Валерій Перепелиця наголосив, що напередодні ринку йде відкрите захоплення земель. В області працюють фірми, які допомагають скуповувати вільні землі. Так, одне з фермерських господарств району програло суд по 19 гектарах. Ще й лавки в суді не прохололи, як одразу ж звідки й взялися четверо немісцевих атовців і подали заяви на землю, яка вивільнилась. Подали і шестеро атовців з цього села. У результаті затверджено документи на чотирьох немісцевих і ще на шістьох чужих фізичних осіб, а сільських шістьох атовців й до уваги не взяли.

— Нам кажуть, що головне — це не те, хто хазяйнуватиме на селі, не збереження середнього класу на селі, а приріст внутрішнього валового продукту. Багато хто пам’ятає, що за часів Союзу був високий ВВП, але чи жили селяни у достатку?! Чи коли мали утричі більший урожай, ми жили утричі краще? Нинішні економічні реформи ігнорують соціальні потреби, не зважають на рівень життя людей, — зазначив присутній на нараді президент Асоціації фермерів і приватних землевласників України Микола Стрижак.

Багато фермерів уже аж стогнуть від того, що податківці їм блокують накладні.

— У мене новостворене господарство, — поділився з колегами Валерій Перепелиця. — Продав жменю пшениці — заблокували. Через «наявність в органах ДПС інформації, що свідчить про наявність ознак здійснення платником ризикових операцій». І з’ясувати, які ці ознаки, нереально, тому що відповідальність комісійна. Немає до кого дзвонити. «Ви документи скидайте, ми розберемося». Приніс пакет документів — через десять днів розблокували. Продав другу жменю — заблокували. Так, податкова ловить фірми, які продають неіснуюче зерно. У мене ж реальне місцеве підприємство, земля. Колега-аграрій, у якого три гектари, зареєструвався як ФОП. Елеватор не хоче з ним мати справу. Кажуть, ти — ФОП. То й що, у нього ж не роги ростуть? Як кажуть нам деякі, а чого ви не торгуєте на Чиказькій біржі? Хто вам заважає красиво жити? Може, ви якісь недолугі? Дрібному виробнику буває важко задокументувати виконану роботу: ну, кум йому закрив вологу на 70 сотках. А тримав зерно у причепі в сараї. Іде видавлювання самостійників із землі...

Фермери хотіли б натомість допомоги від податківців, правоохоронців: поширилося шахрайство. Фірми приймають зерно, банкрутують і щезають. Міняють назви і ведуть далі свій нечесний бізнес.

— Городищенські фермери відвезли на переробку сої на 5 мільйонів гривень, — розповів Олег Пухтій. — Мені рік як мільйон гривень не повертають. Більше того: зразу сплатив 166 тисяч гривень ПДВ. По нашій справі було відкрито кримінальне провадження, але... досі нікому підозру не висунуто. Ми самі провели розслідування, зустрілися з бенефеціарами, але ті сказали нам в очі: ми вам грошей не віддамо. Один із фермерів виграв суд, обстояв і апеляцію, але... на його рахунках й досі нулі. Нас ніхто не чує, владі байдужі наші проблеми. Пікетували навіть нещодавно обласну держадміністрацію (на знімку), але реакції ніякої.

Фермери створили на сайті асоціації чорний список фірм, які безчесні в бізнесі, і цей список на очах розростається.

Присутній на нараді очільник обласного аграрного департаменту Анатолій Яріш зазначив, що бракує комунікації з фермерами:

— Районні управління сільського господарства ліквідовано. Наш департамент надсилає на ОТГ рекомендації, програми підтримки фермерства, документи по водних об’єктах, по бджільництву, але там кінці й губляться. Ми створили інформаційну базу фермерських господарств. Але не у всіх фермерів є електронні адреси, куди можна скинути файли. Немає для оперативного обміну інформацією груп у Вайбері.

Фермери звернулися до очільника департаменту, аби якнайшвидше розробити обласну програму підтримки дрібних і середніх господарств, щоб забезпечити посівну.

У кожного, казали фермери, ситуація різна, але в кожного — дуже важка.

Фото Лідії ЛІСОВОЇ.