22 вересня 1908 року в місті Велико-Тирново цар Фердинанд зачитав історичний маніфест, у якому були такі слова: «Завжди миролюбний мій народ сьогодні жадає культурного та економічного прогресу, ніщо в цьому напрямі не має заважати Болгарії, ніщо не повинно перешкоджати його успіху. Таке бажання мого народу, така його воля - жити, як хоче».

Історики потім назвуть проголошення незалежності сміливим, але далекоглядним актом, який об'єднав усіх болгар, незалежно від їхніх політичних уподобань і переконань.

Так, російсько-турецька війна 1877-1878 років принесла Болгарії визволення, але підписаний за кілька місяців Берлінський договір розірвав країну на кілька автономних областей, бо деякі з них залишалися під прямим керуванням турецького султана.

Після низки дипломатичних переговорів, які провів тоді ще болгарський князь Фердинанд, заручившись підтримкою інших держав, він вирішив, що настав час вириватися з лабетів Османської імперії. Проголошення Незалежності у вересні 1908 року підвищило авторитет молодого Царства Болгарія на міжнародній арені, повернувши в лоно незалежних європейських держав, а його правитель князь Фердинанд був проголошений царем.

У вівторок основні урочистості відбулися у Велико-Тирново. В них взяла участь голова парламенту Цвета Кароянчева. Тут на початку дня було освячено болгарські бойові прапори, а потім за сталою традицією зачитано історичний маніфест про незалежність країни. Самодіяльними акторами було відтворено події, що відбувалися 112 років тому. Святкування пройшло в усіх містах Болгарії.