Аж 17 років мешкав у столиці: здобув звання магістра права в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, успішно працював за фахом, певний час був навіть помічником народного депутата. Мав власну квартиру у столиці, але все-таки вирішив повернутися до рідного села і зайнятися новою справою. Чому? Ми не втрималися й розпитали про це 33-річного жителя Верховини.
 


Євген Шиндра (в центрі) з групою відпочивальників на своєму обійсті.

— Євгене, то що схилило до докорінного перелому — вороття до отчого порогу і різкої зміни занять?

— Зрозумів, що мала батьківщина для мене — наймиліший край. Тим паче, що має казкову природу й чарівний ландшафт, багата своєрідним побутом і традиціями, овіяна легендами і духом опришків та бокорашів... До того ж мені припала до душі туристична галузь. А де, як не в Тереблянській долині — місцині витонченої карпатської краси, — її можна сповна розвинути? З моїм бізнесовим наміром охоче погодився батько Василь.

— З чого розпочинався «Синій Вир»?

— Ми докорінно реконструювали будинок, зведений ще дідусем і бабусею (де минули дитячі і юнацькі роки батька, згодом і мої). При цьому зберегли гостинну атмосферу, створену предками. Інтер’єр органічно доповнюють картини батька — заслуженого художника України. Чимало полотен, до речі, вже купили зарубіжні гості... Готель розташований у вигідному туристичному місці, посеред села Синевир. У один бік рукою подати до музейної Колочави, у другий — до славнозвісного Синевирського озера, його малого двійника Дикого озерця, унікального музею лісу і сплаву, екзотичного реабілітаційного центру бурих ведмедів. Захопливі мандрівки звідси можна здійснювати на піки навколишніх гір Кам’янка, Рожок та й деінде, бо хоч куди кинь оком — тут дивокрай.

— Багато гостей приймаєте?

— Домашній готель «Синій Вир» уже третій рік приймає на відпочинок до 12 осіб одночасно. У середньому за рік у нас відпочивають півтори тисячі людей. Переважно приїжджають молоді сім’ї з Києва, Львова, Одеси. Третину становлять іноземці. Бували тут не лише гості із сусідніх країн, а й австрійці, англійці, німці, американці, французи, ізраїльтяни, турки, шведи, малайзійці і навіть австралійці... Приємно чути їхні враження про верховинські виднокола та нашу гостинність. Так і кажуть, що ми перевершили їх очікування. Це, безумовно, мотивує нас до реалізації подальших планів. У перспективі — встановлення чанів, зведення бані і басейну, ще одного житлового корпусу, заснування зоокуточка. У наявному ставку, де нині лише риби, хочемо розвести ще раків, черепах. Місця для реалізації задумок вистачить: присадибна територія — два з половиною гектари. За оцінками-коментарями відвідувачів про рівень сервісу, наш домашній готель за десятибальною рейтинговою системою набрав 9,7 пункта. Записані думки відпочивальників планую видати книжечкою «Історія одного готелю».

— Хтось із відомих гостював у «Синьому Вирі»?

— Колишній президент Словаччини Рудольф Шустер, народний артист України Іван Попович, президент Національної академії мистецтв України Андрій Чебикін... Відпочивав також латвійський консул. Та хіба перелічиш усіх поважних людей, котрим, як стверджують, було сердечно й солодко на Верховині?.. Також через БО «Фест добра» запросили безплатно погостювати дітей із Броварського дитбудинку «Надія». Не лише ми простягнули руку допомоги юні, а й багато односельчан прибігли з усілякими гостинцями. Діти були так розчулені добротою горян, що прощалися з нами зі сльозами на очах.

— На твою думку, які плюси і мінуси в туріндустрії нашого краю?

— Скажу відверто: потенціал у сфери неймовірний. Її популяризації сприяє теперішнє масштабне будівництво і ремонт доріг, бо більшість туристів мандрують автівками. Та й персонал усвідомлює, що високий рівень сервісу та щира гостинність — це норма. Ахіллесова п’ята, на жаль, банальна — утилізація відходів. Засміченість — архіболюча проблема краю. Щоб її ліквідувати, треба рішуче діяти. І я маю чітке бачення, як це реально зробити.

— І наостанок, Євгене, чого ти прагнеш?

— Займатися по-діловому туристичною справою у своєму неповторному краї, бо від її розвитку залежить реноме громади, а головне — розв’язання найбільшої проблеми Міжгірщини — масового безробіття. Приїжджі готові платити за послуги і грошима поповнювати і гаманці горян, і скарбницю регіону.

— Успіхів тобі!

Розмову вели Василь НИТКА, Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ.

Міжгірський район
Закарпатської області.

Фото Василя ПИЛИПЧИНЦЯ.