На знімку: Майя Куцмай та її учні.

— Сказати «Добрий день, діти», замало, — вважає Майя Олександрівна. — Хлопчики і дівчатка ще не налаштувалися на урок. З ними треба трохи поспілкуватися.

Замало сказати «Добрий день!»

Частенько урок починається з компліментів: «Які ж ви, діти, всі гарні сьогодні, акуратно вбрані. Бачу красиві зачіски». При цьому вчителька просить піднятися тих, хто напередодні побував у перукарні чи кому вдома матусі заплітали коси. Після вихідних цікавиться, як діти провели їх. Хто був у парку, катався на велосипеді, хто допомагав батькам... Усе це посилює емоційно: «Діти, давайте поаплодуємо тим, хто зробив гарні справи, і тим, хто особливо акуратний». До її оплесків долучаються звуки дитячих долоньок. «Бачили б ви, з яким задоволенням діти дякують одне одному! — додає моя співрозмовниця. — Їм треба дати поштовх до гарного настрою. Робити це слід так, щоб усі в класі були задіяні у процесі, щоб кожен відчував, що йому теж приділили увагу».

У її третьому класі нині 34 учні. Після своєрідної психологічної розминки вони беруться до навчання. Зрозуміло, таке «вступне» спілкування не передбачено навчальною програмою. Цей пункт написаний серцем вчительки.

— Переконати в чомусь дітей, особливо малих, можна тільки тоді, коли існує довіра, — каже Майя Куцмай. — А вибудовується вона поступово, крок за кроком. Діти сприймають дорослих на рівні відчуттів. Їх не можна обманути — одразу відчувають фальш! Треба бути максимально щирими. Це одна з тих цеглинок, на яких будується довіра.

Для малюків важливий вияв уваги

— Обійми — це те, чого нам найбільше не вистачає під час карантинних заходів, — каже вчителька. — Мусимо дотримуватися соціальної дистанції. Діти знають про це. Інколи чую від них: «І коли вже цей карантин закінчиться? Так хочеться пригорнутися...»

Коли переглядаєш фото Майї Куцмай з дітками, мимоволі звертаєш увагу на те, як вчителька обіймає когось із третьокласників, іншого гладить по голівці. Для учнів початкової школи особливо важливий вияв уваги. У такому віці хлопчики та дівчатка горнуться до своїх батьків. Під час перебування у школі декому з них може не вистачати тієї ніжності. І добре, якщо вчитель здатен зігріти дитину своїми обіймами і своїм серцем. Це те, що вселяє в дітей упевненість («я гарний, розумний, важливий!»), захищає від негативних впливів, покращує мікроклімат у колективі.

— У нашому класі діти не ображають одне одного, — розповідає вчителька. — Нема зверхнього ставлення чи зневаги. Навіть учнів, які мають певні фізичні вади, сприймають, як усіх інших. Якщо такого ставлення навчити дитину змалку, то так вона діятиме і в дорослому житті.

Майя Куцмай навчає дітей не залишати поза увагою жоден гарний вчинок знайомої людини. Справи можуть бути малі, але подяка завжди велика. «Це стимул до навчання, джерело гарного настрою, — каже вчителька. — Тому подяки не буває забагато».

Таке різне дитяче горе

Пані Майю обожнюють і діти, і їхні батьки. Учні діляться з нею всіма своїми радощами і бідами. Під час вихідних зателефонував один із її третьокласників. «Майє Олександрівно, у мене таке горе! — цими словами він спершу налякав учительку. — Я захворів. Хочу, щоб ви знали». Йшлося про легку застуду, але хлопчик понад усе хотів поділитися своїм «горем» з учителькою.

Педагог допомагає дітям вийти і зі складніших переживань. В однієї з учениць раптово помер дідусь. Емоційно вразлива від природи дівчинка весь час плакала. Про це розповіла її мати. Жінка вирішила звернутися по допомогу до вчительки. Щоправда, вже колишньої. Два роки минуло відтоді, як донька закінчила навчання у початкових класах. Тепер у неї інші викладачі.

— Я знала, що великий вплив на доньку має саме Майя Олександрівна, — пояснює пані Наталія. — Серцем відчувала, що вчителька розрадить у горі дитину, моя донька дослухається до її слів. Так і сталося. Вона потім ще й нас із чоловіком заспокоювала.

Таємниця сповіді

Чого не сприймає вчителька Куцмай, так це похвали на її адресу. Каже, на спілкування з журналістом погодилася тільки тому, що батьки учнів про це попросили.

— Знаю: всі вчителі у нашій школі люблять учнів, бо всі діти хороші, — каже пані Куцмай. — Та й нічого особливого я не зробила, щоб про мене писали.

У вихованні дитини важливе місце посідає трикутник «вчитель — батьки — учень», переконує вона. На жаль, не всі батьки розуміють, що надмірна критика шкодить дитині. Зрештою, немає ідеальних людей — ні серед дорослих, ні серед дітей. Частенько поганою поведінкою і не найкращими оцінками вирізняються саме «недолюблені» малюки чи засмучені через сварки в родині.

Якби ж то батьки знали, скільки таємниць їхні діти довіряють вчительці! Мимоволі видають усе, що відбувається у їхніх сім’ях. Та вчителька ніколи не розголошує почуте. Дотримується «таємниці шкільної сповіді».

Вінниця.

Фото зі сторінки вчительки у Фейсбуці.