Вона визнана кращим викладачем хімії 2020 року.
Чимало її вихованців та колег були щиро раді такій перемозі. Однак далеко не всі сприйняли однозначно її методи. Для тих, хто звик лише до традиційного підручника, конспекту в зошиті та відповідей біля дошки, використання електронних гаджетів та дистанційне навчання ще й досі має сумнівний вигляд. Утім, саме життя робить вибір на користь методів новатора. А знання вихованців Наталії Зими свідчать лише про їхні правильність. Адже вона підготувала приблизно півтисячі переможців олімпіад та конкурсів МАН.
Під час перманентного карантину уроками онлайн, швидкими опитуваннями по телефону наприкінці заняття та реєстрацією на різних освітніх платформах уже нікого не здивуєш. Та Наталя Володимирівна почала робити все це задовго до вимушених обставин, викликаних пандемією.
Два десятиліття роботи в школі багато чому навчили її саму. Насамперед — йти трохи попереду свого часу. Захоплення хімією пробудилось у неї досить рано. Хоча про педагогічну кар’єру при цьому не думала. Після університету пішла працювати в науково-дослідний інститут. Але в перебудовні часи коштів на його фінансування в держави не вистачило. Ось так життєві обставини привели її до однієї з хмельницьких шкіл, звідки згодом перейшла до технологічного багатопрофільного ліцею ім. Артема Мазура.
Сказати, що її предмет — один із найулюбленіших чи найлегших для більшості школярів, було б величезним перебільшенням. Але не для її учнів. Хоча вона ніколи і нікого не переконує в тому, що саме урок хімії найцікавіший і найважливіший з усіх. Навпаки, починає своє перше заняття з пропозиції: переконайте, що хімію не потрібно вчити, і ми нею не займатимемося. І от дивним чином виходить, що після доволі гарячої дискусії, яка триває 45 хвилин, зрештою клас визнає, що без хімії таки не обійтись.
Викладач полюбляє знаходити докази «від зворотного» та творчо підходити до будь-яких усталених правил. Якщо педагогічна теорія радить інтегрувати предмет у життя, вона, навпаки, намагається життя перенести у свій предмет. І тоді з’являється безліч аргументів, чому кожному з нас хімія насправді потрібна.
Але при цьому вчителька не намагається занадто спрощувати, зводити до примітивізму і предмет, і його викладання. Інколи учнів можна дуже легко захопити яскравими, вибуховими у буквальному розумінні слова дослідами, але при цьому, на думку педагога, втрачається глибинний і дуже складний зміст самої науки. А нею не можна лише захоплюватись. Її варто по-справжньому вивчати, що є нелегким завданням. Саме через це Наталія Володимирівна називає своїх вихованців не учнями, а здобувачами освіти. Цим наче підкреслює: не можна когось взяти і навчити без його бажання, можна лише допомогти спраглим до знань їх здобути.
Такий підхід змусив змінити і погляд на систему оцінювання. Викладачка переконана, що у дванадцятибальній системі негативних оцінок взагалі немає. А середній чи навіть початковий рівень оцінювання не робить жодну дитину менш вартісною порівняно з тією, що має найвищі бали з хімії.
Онлайн-заняття Наталія Зима почала запроваджувати задовго до карантину. Дистанційні уроки, які тепер багато хто вважає малоефективними і навіть обтяжливими і для викладачів, і для учнів, зуміла перетворити не просто на бажані, а на високопродуктивні. Над дистанційним викладанням педагог працює вже третій рік поспіль. А торік, коли сьомий клас, в якому вона є класним керівником, почав вивчати хімію, вона одразу запропонувала зареєструватися в «Google classroom».
Чимало батьків сприйняли це негативно, мовляв, діти й без того багато часу проводять перед екранами комп’ютерів. Але згодом усі зрозуміли, що така новація була виправдана, а карантинне навчання для учнів Зими не стало чимось несподіваним і незручним. Навпаки, вони звикли до віртуального середовища і тепер почуваються в ньому вільно і комфортно. На думку педагога, саме воно створює прекрасні можливості для самоосвіти та саморозвитку. А тому і у вимушених обставинах варто бачити не перешкоду, а шанс для здобуття гарної освіти.
Тож смартфон, котрий чимало вчителів і батьків вважають найгіршим гаджетом, котрий відволікає дітей від уроків, Наталя Володимирівна зуміла перетворити на надійного помічника в навчанні. Просто треба було припинити з ним боротись, а завантажити по повній. І для початку роботу в зошитах вона замінила на використання електронних додатків у смартфонах.
Якщо діти хочуть грати — нехай грають. Головне — допомогти обрати правильну гру. І учителька хімії дуже вдало це зробила. В результаті сучасні програми допомагають її учням змагатися один із одним при розв’язуванні задач чи вивченні формул у режимі онлайн. Коли, граючись із телефоном, діти можуть навчатись, то чому не використовувати це?
Викладач відверто зізнається, що телефон, а точніше, та інформація, яку він допомагає знайти, значно ширша від тієї, якою може володіти вчитель. Цього не треба боятись. Це потрібно прийняти та зрозуміти нову роль педагога у сучасному навчальному процесі. Необхідно визнати, що він із основного носія інформації на уроці, як це було традиційно, перетворюється на помічника, який допомагає знайти цю інформацію у цифровому світі. А ще — вчить користуватись цією інформацією.
На думку Наталії Зими, від звичних конспектів і підручників мають відійти не тільки учні, а й вчителі. Якщо десятиліттями з року в рік вчитель повторюватиме одне й те ж, він стане нецікавим не тільки дітям, а й собі. Не варто забувати, що навчаючи, потрібно і самому вчитись у нового покоління. А ще — не соромитись зізнаватись учням у тому, що й викладач може чогось не знати. І при цьому продемонструвати на своєму прикладі, що пробіли у знаннях можна надолужити. А комп’ютер, смартфон, дивовижні можливості цифрового світу будуть надійними помічниками в цьому.
Фото зі сторінки Наталії Зими у Фейсбуці.
