— Старші люди свою історію знають, та вони вже відходять у кращі світи. А молодь, на жаль, історія цікавить мало. А хто не знає своїх основ, той не вміє будувати майбутнє. Тож велике спасибі Польському студентському клубу в Житомирі та Польському дому за організацію цієї фотовиставки, — сказав на її відкритті пробощ костьолу Святого Яна з Дуклі Петро Новосельський.

Виставка називається «Польські сліди на Житомирщині». Експонується вона в Gnatyuk Art Center. Історію поліського краю там висвітлюють 50 яскравих фотографій, де зображено 29 цікавих будівель у різних куточках області. Не до кожного з тих палаців чи храмів доїдеш — не скрізь є добрі дороги та готелі для ночівлі. Тож можна помилуватися ними тут, у виставковому залі. Фото зробив київський краєзнавець Петро Грушко, котрий любить мандрувати по Україні на велосипеді, і безплатно надав їх керівниці Польського студентського клубу Валентині Юсуповій, щоб ознайомити всіх охочих.

На тих знімках багато цікавої інформації.

Скажімо, костьол святої Клари в селі Городківка Андрушівського району (на знімку). Село існує ще з часів князівства Литовського (тоді воно називалося Великі Жерделі й належало литовській дворянській родині Лозовських). У XVIII столітті перейшло у власність шляхтичів Іваницьких, котрі не раз зверталися до російського імператора за дозволом збудувати тут католицький храм. Аж в 1913 році костьол святої Клари освятили. 1935-го його закрили, познімали дзвони, зруйнували старовинний орган, замазали фрески на стінах. Був там сільський клуб, потім будинок піонерів, а згодом — комора.

І тільки в 1989 році сільська громада повернула собі костьол, відремонтувала, відновила розписи.

...Про маєток Вацлава Ганського у Верхівні Ружинського району розповіла історик Юлія Новицька. Ми знаємо Верхівню як місце, де бував Оноре де Бальзак, закоханий у вдову Ганського Евеліну (з родини Ржевуських). А пані Юлія розповіла про архітектуру. На другому поверсі містилися затишні покої для родини та гостей (там і Бальзак жив), а на першому — зали для танців та банкетів... Кухня містилась в іншому корпусі, від неї до палацу вів підземний хід — щоб страви подавати гарячими...

Фотографії, подаровані киянином, спонукали вчителя Володимира Денисевича із Нового Заводу Пулинського району зробити цікаву розповідь про своє село. Раніше воно називалося Болярський Новий Завод (боляри — майстри, котрі вміли поставити залізний обруч на діжку). Власник села Генріх Ржевуський — письменник, якого називають Вальтером Скоттом польської літератури, та брат Евеліни, котру видали заміж за Вацлава Ганського і в яку потім закохався Бальзак, — продав село Карлу Яну Шленкеру, котрий мав у Бердичеві шкірзавод. Шленкери завели в селі лісництво і лісопереробку, збудували в 1906 році власним коштом костьол, в 1913-му — школу для сільських дітей. І костьол, і стару школу, і модринову алею, що колись вела до палацу, гарно подано на знімках...

Таких палаців та храмів на виставці — 29... І коли ми щось трохи знаємо про костьол Босих Кармелітів у Бердичеві (де є і музей нашого земляка, класика світової літератури Джозефа Конрада) та про костьол Святого Яна з Дуклі в Житомирі, то про інші показані об’єкти — майже нічого.

Тож присутні на виставці представники польської громади області, керівники польських культурно-освітніх товариств, учасники міжобласного молодіжного форуму «Голос молоді в міжнародному діалозі» та зацікавлені житомиряни щиро дякували за такий пізнавальний доступ до історії нашого краю. Дякували й Наталі та Володимирові Іщукам зі спілки польської шляхти Житомирщини за зроблені ними відеофільми про деякі об’єкти.

— Фотовиставка «Польські сліди на Житомирщині» є яскравим свідченням віковічної єдності двох великих європейських народів — польського та українського, — сказала заступник військового аташе Посольства Республіки Польща в Україні полковник Агнешка Мальчевська. — Там історія складна, але в ній між нами було більше доброго, ніж злого. І нині нікому не вдасться нас розсварити...

Житомирська область.