Чи має пацієнт право одержати медичну інформацію, що стосується його. Як у разі необхідності змінити лікаря та навіть установу. Що необхідно знати для того, щоб отримувати медичні послуги безплатно. І чи реально витребувати компенсацію за лікарську помилку. Про це розповіла журналістам відома дніпропетровська адвокатеса і громадська діячка Світлана Торопчина-Агалакова.

Вона наголошує на тому факті, що свого часу Європейський суд уже ухвалив рішення щодо права на інформацію пацієнта про своє захворювання.

«2017 року кілька жінок ромської національності звернулися до цього суду з тим, що від них приховали діагноз — не дозволили зробити копії своїх медичних документів. І вони виграли процес. Так, у законі прямо не написано, що людина має право скопіювати інформацію, історію хвороби, діагноз, аналізи тощо. Тому якщо нам була потрібна якась інформація — можна сміливо посилатися на це рішення суду і говорити про те, що маємо право робити копії», — стверджує юрист.

Отож людина може взяти у лікаря картку, сфотографувати її, попросити копію аналізів. Хоча часто, щоб перенести картку з кабінету до кабінету чи реєстратури, потрібен супровід лікаря. Щоб хворий не подивився свою картку.
«Важливий і такий момент. Лікар зобов’язаний розповісти пацієнту про те, що він бачить. Але це тонкий момент: часом такі знання можуть завдати шкоди хворому. Тому лікарям краще збирати комісію і там вирішувати, чи казати пацієнту всю інформацію, чи не варто. Радитися з його родичами. Наприклад, це стосується онкозахворювань, — зазначає адвокатеса.

Вона розповіла про те, що пацієнт може змінити лікаря. Хоча багато хто при цьому й почувається незручно. Нехай він сто разів хороша людина, але якщо не справляється — звертайтеся до керівництва медзакладу та просіть про заміну. Але краще звертатися все-таки усно і по-доброму, щоб не скривдити лікаря.

Але буває, що коса находить на камінь. Наприклад, ви розумієте, що лікар узагалі нічого не робить, його не буває на роботі, він вами не цікавиться. А поставлений діагноз викликає серйозні сумніви у вас та інших лікарів. У таких випадках про бажання змінити лікаря краще заявити письмово.

«У моїй практиці був випадок, коли професор, величина в медицині, виявився неправий. Через це розвинулося хронічне захворювання, а людина могла цього уникнути — якби був поставлений правильний діагноз. Тому не бійтеся звертатися із цих питань. І якщо керівництво закладу мотивовано вам відмовляє — ви маєте право змінити сам заклад. Також мало хто знає, що установа зобов’язана допустити до вас й іншого лікаря. Їхня кількість не обмежується», — пояснює Світлана Торопчина-Агалакова.

Понад те, хворий може самостійно вибирати і методи лікування. На думку юриста, кращий лікар — цей той, який розповідає хворому про те, що з ним відбувається, і дає йому право вибору. Лікар рекомендує, а вибирає пацієнт. Наприклад, вибирати операцію чи медикаментозне лікування.

Адвокатеса нагадує, що ніхто не скасовував конституційного права на безплатне лікування. Проте ми розуміємо, в яких реаліях живемо. Тому легко заплутатися. Тоді краще звертайтеся до юриста. Кожний розуміє, що в державній чи комунальній поліклініці приймуть безплатно. Та якщо ситуація така, що потрібне невідкладне втручання — треба вивчити законодавство і з’ясувати, чи підпадають такі дії лікаря під безплатну допомогу.

«Є програми з переліком такої допомоги. По цю інформацію можна звернутися до керівництва — спочатку дуже коректно, усно. А керівники знають про рознарядку на безплатну допомогу. Існують як державні, так і регіональні програми — коли місцеві ради додатково фінансують медицину. Також важливо пам’ятати про те, що невідкладна стаціонарна допомога надається всім дітям, вагітним жінкам, усім людям, що їх направила МСЕК. Наприклад, уся стоматологічна допомога їм буде повністю безплатна. Також працює й програма про доступні безплатні ліки», — зазначає Світлана Торопчина-Агалакова.

Що стосується так званих добровільних пожертвувань, то в законі про них не йдеться. Однак ми розуміємо, в якій ситуації перебуває медицина. Тому тут усе індивідуально. Наприклад, у пацієнта є право на безплатну допомогу, але якщо є можливість заплатити якусь не дуже значну суму — краще заплатити. Тут побажання й до медиків — дивитися, у кого можна просити пожертвування, а в кого не варто.

Доволі актуальною сьогодні є проблема медичних помилок і компенсацій за них. Тут важливо знати, що робити у такому разі, якщо ви стали їхніми жертвами, куди звертатися та на що розраховувати.

«У Дніпрі є рішення суду, коли лікарів першої інстанції зобов’язали виплатити 130 тисяч гривень моральної шкоди. Дівчинку в пологовому будинку заразили ВІЛ-інфекцією. У лікарів вистачило цинізму направити делегацію в апеляційний суд, заявляти про те, що пацієнти наживаються на лікарях. І тоді апеляційний суд ухвалив безпрецедентне рішення, збільшивши суму компенсації до півмільйона гривень. Стільки заплатила лікарня за медичну помилку», — розповіла Світлана Торопчина-Агалакова.

Звичайно, лікар може бути невинуватий. Всі ситуації — індивідуальні. Можуть виникати необґрунтовані підозри з боку хворих. Тому має бути третя особа — незалежна комісія. Якщо установа комунальна — пацієнт звертається до його керівництва. У приватних — до обласного управління охорони здоров’я. Залежно від ситуації — до суду.

«У моїй практиці був випадок, коли після гінекологічної операції жінка почала відчувати щось у черевній порожнині. Звернулася в іншу лікарню — там спочатку припустили онкологію. А коли через певний час розрізали — з’ясувалося, що під час попередньої операції лікарі забули 40-сантиметрову серветку, через яку почалося запалення. Медичну помилку було визнано, розпочато кримінальне провадження», — наводить приклад юрист.

За її словами, виплати завданої шкоди можуть бути і добровільними. У будь-якому разі, пацієнту сьогодні нерідко доводиться ставати юристом і власним адвокатом — для того, щоб захищати права, гарантовані йому законом.

Фото з відкритих джерел.