Костянтинівські працівниці біля новорічних прикрас. Праворуч викладено набори іграшок. 70-ті роки ХХ століття.
Та головне — це заряд новорічного настрою, що дарує всім виставка ялинкових прикрас «Новорічне сяйво», яка щороку у грудні-січні діє у краєзнавчому музеї міста Костянтинівки. Центральне місце виставки посідають ялинкові прикраси місцевого виробництва — Костянтинівської фабрики скляних і майолікових виробів, також відомої як фабрика «Зоря».
Історія цього виробництва починалася в далеких уже 1940-х роках. У повоєнні часи артілі промкооперації у країнах колишнього Союзу випускали усі види ялинкових прикрас. У Костянтинівці така артіль імені Горького, в якій більшість працівників мали інвалідність, почала діяти 1944-го. Артіль складалася з шевської, шкіряної, жерстяної майстерень і «фотографії». 1948 року додалося дзеркальне виробництво. А 1955-го міська газета «Знам’я індустрії» писала, що артіль освоїла випуск чудових ялинкових іграшок.
Наприкінці 1950-х років основне виробництво ялинкових прикрас розмістилося у спеціальному цеху фабрики дзеркальних виробів.
Цех ялинкових прикрас працював безперервно, у три зміни. Зміна складалася з 30 осіб. Колектив переважно жіночий.
Ялинкові іграшки вироблялися двома традиційними способами: простим і формувальним дуттям (видувні — великі кулі, ялинкові верхівки; формові — різні фігури в формах). Матеріалом були скляні трубки (дроти). Тонкі, як олівці, трубочки діаметром 8 мм спеціальним пристосуванням розігрівали майже до 100 градусів. Потім над пальниками за температури 80—90 градусів видували іграшкову заготовку, що потребувало фізичних зусиль та витривалості.
Ялинкові прикраси зі скла виготовлялися в широкому асортименті. Спочатку, наприкінці 1950-х років, це були різні кулі та бурульки, дзига, зірка, казкові персонажі, самовар тощо. Незвичайна збірна іграшка називалася «Виноград»: «гроно» складалося із змонтованих разом маленьких скляних складників — «виноградинок» (40—50 штук, кожна діаметром по 2 см).
Згодом у виробництво додалося більше іграшок, здебільшого різноманітних фруктів і овочів. Асортимент розширився до 30 найменувань. 1967 року на конкурсі сувенірів, організованому управлінням облмісцпрому рішенням художньо-технічної ради художниці фабрики дзеркальних виробів Крамаренко за набір ялинкових прикрас «Космос» і «Слава Жовтню» присуджено першу премію. Набір «Космос» з’явився в епоху освоєння Союзом космічного простору, отже, й іграшки були стилізованими під цю тематику. На новорічній виставці в музеї представлена іграшка у вигляді першого штучного супутника землі: куля з чотирма вусиками і намальованою зіркою.
Найбільш «спекотною» порою в цеху прикрас була передноворічна, коли вироблялися ще й іграшки великих розмірів спеціально для міських ялинок. Для центральної ялинки Костянтинівки, яка встановлювалася біля кінотеатру ім. Леніна, робили великі прикраси з тугоплавкого скла: «верхівки» 50 см завдовжки (у вигляді 4 куль), гриби й дзвіночки по 25—30 см. Аби повністю прикрасити ялинку, їх робили до 50 штук.
Наприкінці 1980-х і на початку 1990-х років у місцевому виробництві відбулися значні зміни. Основний наголос було зроблено на трудомістке ручне виробництво великих ялинкових іграшок із крихкого скла. Окрім куль, видувалися самовари, усілякі звірі, казкові персонажі. Іграшки були оригінальними й мали попит. Та все ж до 2000 року виробництво припинилося.
Одне з центральних місць музейної виставки «Новорічне сяйво» посідає раритетне зібрання іграшок, які передали до музею майстер-склодув Надія Орищенко і художник-оформлювач Віра Мась. Усім, хто передав у подарунок музею ялинкові прикраси, відвідувачі виставки, й особливо діти, щоразу щиро дякують.
Андрій НОВОСЕЛЬСЬКИЙ, історик-краєзнавець.
Костянтинівка.
Фото надано Костянтинівським краєзнавчим музеєм.
У публікації використані матеріали книги: Новосельський А. Скло Донеччини: Історія скляного виробництва Костянтинівки (2020).
