Голова Глобинської громади Мирослав Носа біля пам'ятника-погруддя Олександру Білашу.
Саме в цьому містечку він з’явився на світ, отримував перші домашні та «вуличні» уроки музичної грамоти від батьків і сусідів, звідси випурхнув до майбутніх вершин.
І хоча з рідним краєм були пов’язані не лише приємні спогади (1946 року талановитого хлопця з провінції не прийняли до Полтавського музичного училища нібито «через відсутність музичного слуху»), до отчого порогу завжди линув у думках і не тільки. Тут за першої нагоди відпочивав від столичної суєти, черпав натхнення та наснагу. Тим паче, що й у Києві його першими фаховими наставниками стали земляки — уродженці «придніпровської» Полтавщини, корифеї музики й пісні брати Платон і Георгій Майбороди.
Ці й інші сторінки життя та творчості ювіляра спершу перегорнули у Градизькій гімназії імені Героя України Олександра Білаша. Тут пишаються тим, що свою згоду на таке пошанування його пам’яті в назві провідного навчального закладу селища митець дав ще за життя. В гімназії діє «іменний» літературно-меморіальний музей, у якому зберігаються музичні інструменти та інші особисті речі композитора й поета. Там побували сотні відвідувачів, як то кажуть, з усіх усюд.
Цього разу через карантинні обмеження урочистості на честь видатного земляка в навчальному закладі були більш камерними, та не менш значущими для всіх учасників. І, звісно, не минулися без декламування поезій майстра слова, виконання безсмертних «Двох кольорів» та інших пісень композитора, які стали воістину народними. Їх однаково проникливо співали і юні гімназисти, і збагачені життєвим досвідом педагоги...
А шостого березня, в день народження митця, небайдужі земляки зібрались у центрі селища, біля пам’ятника-погруддя Олександру Білашу. Голова Градизької громади Мирослав Носа нагадав їм про те, що ювілей видатного митця, згідно з постановою Верховної Ради, відзначається на державному рівні. Тож його згадують повсюдно, й не лише в Україні.
А те, що так майстерно поглиблене Олександром Білашем пісенне джерело нашого народу не замулюється, засвідчив концерт у місцевому Будинку культури, який мав назву «Улюбленець двох муз» і став апофеозом ювілейних урочистостей.
Фото зі сторінки Градизької громади у Фейсбуці.
