Зазначимо, що перше україномовне видання книги вийшло ще в 2006 році, згодом в Польщі її було надруковано польською мовою і зараз англійською. На важливості українських видань англійською мовою неодноразово наголошував відомий канадський бізнесмен українського походження, меценат Петро Яцик, який зробив великий внесок у розвиток українознавства.

Дослідження присвячене пошуку суспільної самоорганізації та інституалізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть. Мова йде про форму суспільної організації в період утвердження України як незалежної держави за часів переходу від тоталітаризму до демократії, від вульгарно-планової економіки до ринкової, від тотальної ідеологізації до ідеологічного плюралізму і духовної свободи особистості. Головною ідеєю книги є осмислення проблеми — як нам об’єднати і як збудувати ефективну державу.

Рано чи пізно ті чи інші народи, що випили гірку чашу збочень та деформацій, повертаються в лоно історії, або навічно відходять у небуття — вироджуються чи асимілюються в інші «цивілізовані етноси».

Будуючи незалежну Українську державу, сьогодні ми намагаємося збагнути їхні помисли і врахувати допущені ними помилки, адже вони вирішували ті ж завдання, що й ми сьогодні.

Організоване суспільство є суспільством повернення до загальноцивілізаційних основ розвитку людства, від яких Україна була відторгнута більшовицьким переворотом 1917 року.

Вихід у світ книги «Організоване суспільство» англійською мовою є серйозною науковою подією, фундаментальною науковою працею, яка закладає фундамент для розвитку організованого суспільства. Важливо, що автор не зупинився на висвітленні того, що було і що є, а робить пропозиції з формування правової держави, громадянського суспільства.

Приємно констатувати, що в книзі знайшли місце багато положень і ідей, з якими автор виступав на спільних конференціях та круглих столах, проведених Інститутом держави і права імені В. М. Корецького разом з факультетом політології та права Драгоманівського університету.

Що таке організоване суспільство? З точки зору права, це громадянське суспільство, що функціонує на засадах права, тобто правове суспільство. Хотілось б, щоби думки В. П. Андрущенка дійшли і втілились у нашому законодавстві, щоб суспільство діяло на засадах закону, Конституції. Водночас у Конституції немає згадки про громадянське суспільство, а Конституція повинна закріпити більше гарантій виконання норм права. Немає і закону про громадянське суспільство.

Важливо, щоб такий закон був.

У цьому контексті правильною є думка автора щодо громадського контролю.

Вважаємо, що опублікована книга — це методологія, фундамент для подальшого розвитку держави як правової. Хотілось би, щоб думки автора використовувалися у практичній реалізації законів.

Отже, організоване суспільство автор книги бачить як суспільство розуму, яким керуються громадяни, спираючись на розумні закони.

У монографії В. П. Андрущенка ми якраз і знаходимо звернення до науковців, працівників, освітян, активістів інститутів громадянського суспільства, всіх тих, хто вболіває за сучасний стан і майбутнє України, прагне стати на чіткі патріотичні позиції, свої знання, досвід і авторитет використати, щоб об’єктивно висвітлити і дати професійну оцінку існуючим проблемам, віднайти шляхи здійснення консолідації суспільства як основи цивілізаційного розвитку України.

Як свідчить зміст монографії, науковий доробок В. П. Андрущенка присвячено аналізові цивілізаційної перспективи України в історичній ретроспекції та в теперішніх реаліях глобального світу. Питання входження у сучасний європейський простір багато в чому залежить від вибору тієї моделі свого буття, яку ми реалізуємо на вітчизняних теренах, тому вчений уперше в українській гуманітаристиці аналізує три альтернативи нашого «європейського шляху»: модель «повернення до минулого», модель «поглиблення і прискорення ринково-демократичних перетворень» та модель «відкритого суспільства». Характеризуючи позитивні й негативні характеристики кожної з них, автор презентує глибокий аналіз української цивілізації та пропонує власне бачення моделі повернення до цивілізації європейської через побудову «організованого суспільства», яке створить умови для толерантного розлучення з минулим, формуватиме середовище входження у сучасність та пропагуватиме перспективу творення майбутнього. Основою цього процесу, на думку ученого, має стати стратегія сталого людського розвитку, де поняття «сталості» означає не кінцевість таких показників, як: загальна характеристика економічної ситуації, зайнятість населення та соціальний захист, освіта, наука, культура, а їх змінюваність та необхідність вдосконалення. У цьому контексті вкрай актуальними є роздуми науковця про інтелектуальні ресурси цивілізаційного поступу України.

Одночасно слід вивести на державотворчу орбіту нових виконавців — молодих, амбітних, креативних фахівців нового покоління, не обтяжених вітчизняним традиційно-програшним досвідом й, особливо, тих, хто пройшов вишкіл у найкращих університетах світу.

Прості люди і високі державні посадовці мають усвідомити, що завдання економічного розвитку (проведення реформ, створення робочих місць, підвищення добробуту тощо) можна забезпечити тільки тоді, коли українська людина навчиться керуватись власним розумом, звільниться від страху «за власний розум», сформує у собі якості креативності, творчості, свободи. Корінь прориву українців у забезпечене, комфортне, вільне і відкрите майбутнє — в людині. Успіху досягає розумний, зважений, працьовитий, організований. А для цього основні кошти треба вкладати в людину, підсилювати людський капітал, розвивати науку, освіту, культуру, забезпечити становлення моральної особистості.

Формування людського капіталу як основи подальшого успішного цивілізаційного розвитку Української держави добре розуміють наші недруги і вороги. Тому не є дивним, а цілком закономірним, що «з початком гібридної війни, — як справедливо підкреслює автор, — розпочався процес руйнації провідних університетів та дискредитації їх лідерів, інспірований спецслужбами країни-агресора».

Для написання безперечно фундаментальної наукової книги «Організоване суспільство», щоб поставити питання «Хто ми?» і сформулювати відповідь «Куди ми йдемо?», авторові знадобилися широкі знання не лише з філософії, а й з історії, політології, права, психології, педагогіки та інших наук…

Блискуче інтелектуальне дослідження, в якому концентровано представлено зміст та значення інтелекту в сучасних науці, суспільстві, освіті, концептуалізована його фундаментальна роль у продукуванні «реальності ілюзій майбутнього», має привернути інтерес не тільки науковців, а й широкого загалу читачів, усіх, хто вболіває за проблеми українського державотворення і культури, хто шукає і прокладає шлях її входження у сім’ю цивілізованих країн світу.

Юрій ШЕМШУЧЕНКО, доктор юридичних наук, професор, академік НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, директор Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України;

Богдан АНДРУСИШИН, доктор історичних наук, професор, академік Української академії політичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, декан факультету політології та права НПУ імені М. П. Драгоманова.