На знімку (зліва направо): Федір Рибак та Роман Банацький.
Багато з нас чули про Надслучанську Швейцарію. Декому й пощастило помилуватися красунею-природою, руїнами замків, Соколиними горами. Тут є свої історичні та рекреаційні об’єкти. І до всього цього є шлях по річці Случ. У цьому році ріка повноводна. Та, пригадується, років три тому Случ у багатьох місцях можна було пройти убрід. Вода у колодязях тоді пропадала, а мілка річка для туристів — малоцікава, як і для любителів покупатися. У мудрих і підприємливих людей появилася ідея зробити каскад гребель і навіть встановити гідроелектростанцію. Та цю ідею поховали так звані активісти, мовляв, втручання людей пошкодить первозданній красі Надслучанської Швейцарії. Вже згодом ми дізналися, що робили вони це не з вболівання за екологію, а тому, що мають власний невеличкий бізнес — організовують спуски річкою на човнах для бажаючих. Часто, кажуть місцеві мешканці, залишали після себе купи сміття.
Однак час не стоїть на місці. Березнівщина не може похвалитися розвитком промисловості. Фактично якби не два лісгоспи, то поповнювати бюджет місцевих громад немає кому.
— Особливо це стосується Соснівської громади, — каже депутат місцевої ТГ Олег Банацький. — Всі хочуть, аби були робочі місця, дороги, зелений туризм. Але всі ці поняття можна вирішити лише у комплексі. І ми маємо всі можливості використати наші природні ресурси. Лісу для цього замало, бо його можна зрізати лише незначну кількість. Отже, треба шукати додаткові джерела фінансування громади. Власна гідроелектростанція і зелений туризм — чудові проекти для розвитку громади.
Розповідь сина Олега продовжує батько Роман Павлович — лісничий Стрийського лісництва:
— Ми маємо човен, який використовуємо хіба що два рази на рік. А свого часу по Случу байдарки плавали. У сусідній Житомирській області є подібний ландшафт, і навіть немає такої історичної та естетичної цінності, але звели дамби та гідроелектростанції і туди активно мандрує турист, є своя дешева енергія. А в часи, коли електроенергія постійно дорожчає, то це має велике значення.
Олег та Роман Банацькі поки не застосували екологічної тиші, пропонують мені і голові профкому Федору Рибаку проїхатися на човні по річці Случ, де в дитинстві і юності тут купалися і рибалили.
Починається наша подорож. Перед нами відкриваються чудові краєвиди. Тут є чимало рослин, птахів, занесених до Червоної книги України.
Біля берегів з вудочками сидять рибалки. Як пощастить, то можуть потрапити на гачок верховодки, лини, пічкури. Сиротливо біля берегів прив’язані невеличкі човни, дуже схожі один на одного. Зауважую це. А мені місцеві підказують, що їх виготовляє один і той же майстер. Олег Романович та Федір Миколайович проводять мені екскурсію, адже я бачив Надслучанську Швейцарію з берега, а тут з річки. Ось розкинулися хатинки селян Більчаків та Маринина. А он видніються руїни Губківського замку. Від усього цього віє таємничістю та насолодою для душі. Біля Більчаків розташована також гідрологічна природна пам’ятка «Більчаківське джерело». Поряд розкинувся місцевий заказник «Соколині гори».
Завершується наша водна подорож. Трохи холоднувато, але можна тільки уявити, яка тут благодать улітку. Та знову ж таки, чи вистачить повноводдя, аби прокататись на човні?
Пізніше мав розмову з директором ДП «Соснівський лісгосп» Олександром Прохором.
— Я повністю підтримую думку всіх чотирьох наших депутатів Соснівської територіальної громади щодо раціонального використання всієї території краю. Слід шукати інвестора. Нашого підприємства для утримання повноцінної громади недостатньо. На обласному рівні треба включати всіх зацікавлених осіб, аби зробити дорогу до Соснового зі сторони траси Київ — Чоп. Запустити інфраструктуру — і тоді до нас поїде турист, бо за кордоном нічого кращого немає, але там зуміли використати всі природні можливості. Якщо хочемо жити по-європейськи, то треба думати й працювати, як європейці.
Рівне.
Фото автора.
