Соціальний бізнес

Три десятиліття тому, коли на сумських дорогах з’явилися перші маршрутки, це був чи не найприбутковіший бізнес на території міста. Впродовж одного дня один мікроавтобус давав 200 доларів доходу, і як на ті часи це були шалені гроші. Не лише підприємці, а й заможні чиновники купували транспортні засоби та «воювали» за маршрути.

Та минали роки, і прибутковість приватних пасажироперевезень невпинно падала. Витрати зростали, а компенсувати їх підвищенням тарифів ставало дедалі важче. Проти подорожчань проїзду масово протестували люди, і міська влада була змушена рахуватись із такими настроями. Непомітно була перейдена межа, що відділяє економічну доцільність від популізму. Перевізники надавали сумському міськвиконкому арифметичні обґрунтування нових тарифів, але ці розрахунки клали під сукно, бо міська влада готувалась до наступних виборів.

Перевізникам пояснювали, що вони займаються соціальним бізнесом, схожим на торгівлю хлібом, тому з подорожчанням проїзду треба зачекати до кращих часів.

Чи допоможуть дві гривні?

Після довготривалого «перетягування канату», аж у січні 2018 року вартість обслуговування пасажирів у сумських маршрутках підвищили із трьох до п’яти гривень, і з таким тарифом перевізники зустріли коронавірусну пандемію. Останні кілька років галузь працювала в умовах усім помітної кризи: мікроавтобуси протікали під час дощу, у них на ходу відвалювались колеса (іноді одразу два), не зачинялися двері. Різко погіршилась кадрова ситуація: було зафіксовано чимало випадків, коли водії перебували за кермом під кайфом. Через низькі заробітки багато хто з них розрахувався, тому особливого вибору, кого брати на роботу, у перевізників, як раніше, вже не було.

Вартість проїзду у маршрутках із п’яти до семи гривень Сумський міськвиконком підвищив аж у січні нинішнього року, хоч такий проект рішення виносився на засідання виконавчого комітету міськради ще у 2019 році. Чи допоможе перевізникам двогривнева «добавка» за умови, що мікроавтобуси зараз ходять напівпорожні, а фінансових дірок накопичилось чимало? При цьому вимоги до перевізників залишаються «європейськими». Їх зобов’язали встановити GPS-навігатори, суворо дотримуватись графіків руху, виводити щодня на маршрути не менше 300 мікроавтобусів, доступних для пасажирів і раннього ранку, і пізнього вечора. Транспортні засоби мають бути справними, їхні салони — чистими, а водії ввічливими.

Можлива суб’єктивна складова

Вищезгаданий відкритий лист міському голові Сум Олександру Лисенку підписали вісім перевізників із тринадцяти, які працюють на цьому ринку. Таким чином вони відреагували на допис очільника обласного центру у Фейсбуці. Там О. Лисенко повідомляв, що після проведення транспортного конкурсу у Сумах залишаться лише пасажирські автобуси середньої та великої місткості, а нинішніх мікроавтобусів не буде. Це означає: якщо хтось із перевізників хоче залишитися на ринку, він має запропонувати конкурсній комісії не свої жовтогарячі «Рути», а значно більші автобуси. Перевізники інформують, що один автобус середньої місткості коштує 80 тисяч доларів, а великої — всі 200 тисяч доларів. Аби укомплектувати місто такими машинами, щоб їх вистачало на маршрутах, необхідно інвестувати у галузь загалом 20 мільйонів доларів. У «старих» перевізників таких грошей немає: що колись заробили, давно «проїли». «Жодного разу за час вашого перебування при владі не був прийнятий економічно обґрунтований тариф, — дорікають міському голові підписанти листа. — Щоразу з розрахунків виключалась інвестиційна складова».

За словами перевізників, останні сім років проблеми комунального транспорту вирішуються в Сумах з огляду не на економічні, а на політичні чинники. Міський голова дослухається до думки діячів, котрі користуються власним транспортом, а більшість сумчан зробили заручниками ситуації.

Напевне, тут далася взнаки суб’єктивна складова.

Олександр Лисенко сам колись мав кілька маршруток, а після обрання міським головою ще він довго доводив сумчанам, що позбувся цього бізнесу. Можливо, через це й перегинав палку: аби ніхто не запідозрив у сприянні приватним пасажироперевізникам.

Нове — це вдосконалене старе

Автори листа підрахували, що після заміни мікроавтобусів на середні та великі за умов нинішнього пасажиропотоку вартість проїзду коштуватиме в Сумах 15 гривень — замість теперішніх семи гривень. Ходитимуть більші автобуси з інтервалом у 15 — 20 хвилин, бо через стан доріг та щільність на них транспортних засобів виникатимуть затори. Чи такої альтернативи чекають сумчани?

Перевізники нагадують, що місто з порівняно величезним бюджетом планує придбати 12—15 великих автобусів, а далеко не найбільші підприємці, аби залишитись на ринку, мають поставити на маршрути 150—200 автобусів. Така перспектива, м’яко кажучи, нереальна. Впродовж багатьох років приватні перевізники заробляють собі на прожиття, забезпечують зайнятість сотень людей і сплачують податки до бюджету, тоді як на утримання комунального транспорту, навпаки, із міського бюджету щороку витрачають десятки мільйонів гривень. На придбання комунальних тролейбусів міськрада використовує кредитні кошти Європейського інвестиційного банку, але де брати «зайві» гроші приватним перевізникам?

Сумчани вважають, що повністю відмовитись від невеличких маршруток місто нині не може. Це дуже зручний транспорт, котрий, попри свої недоліки, на сьогодні незамінний. У Сумах вистачає вуличних доріг, якими габаритні транспортні засоби просто не проїдуть. Водночас не завадять і великі автобуси, котрі можуть добре себе «зарекомендувати» на деяких маршрутах.

Сумська область.

Фото із сайту 0542.ua