Луганський Євромайдан, проведений біля пам’ятника Тарасу Шевченку минулої неділі, не зібрав плановану кількість учасників. Як зазначили спостерігачі, однією з можливих причин зниження інтересу луганців до подібних зібрань стало те, що вони дедалі більше стають схожими на політичні акції, які нічим принциповим одна від одної не відрізняються. Регіональні опозиціонери дружно критикують владу країни, закликають луганців «стояти до кінця», скандують «Ганьба!», але ніякого виходу із ситуації, крім як зняти уряд, не пропонують.
Як зазначив луганський політолог Олег Могильов, регіональні лідери опозиційних об’єднань вочевидь не встигають за динамікою розвитку подій у Києві. Перебуваючи в умовах інформаційної депривації щодо реального підґрунтя процесів, які відбуваються в столиці, неусвідомлено, але цілком системно зводять ситуацію на місцях «нанівець». Навіть сама назва «євромайдан» у Луганську втратила своє первісне значення й перетворилася на рупор опозиції.
Городяни, котрі не брали участі в акції, але спостерігали її зі сторони, зізнавалися, що геть заплутались у виборі. З одного боку, їм кажуть, що треба прагнути жити по-європейськи, а значить — гідно, і Угода про асоціацію з ЄС це гарантує. З другого, вони реально переконуються в тому, що розрив економічних і торговельних зв’язків з Російською Федерацією завдає Луганщині непоправних втрат. Багато підприємств уже перейшли на триденний робочий тиждень, скоротили чисельність своїх трудових колективів.
Що буде далі? Організатори акції спробували відповісти на це запитання за допомогою флеш-моба. Його учасники розповіли різдвяну казочку про жадібного вовка Сірка. Він дуже хотів панувати, тому зібрав таких само жадібних побратимів, розділив між ними територію й проголосив себе головним. А потім з волі чарівника перетворився на Дракона. Але люди не витримали, прогнали його геть, а самі об’єднались і зажили дружно без усяких протиріч.
Луганськ.
Фото автора.
15 грудня 2013 р. Луганськ.
