«Щиро вдячний за надану можливість поділитися з читачами «Голосу України» своїми спогадами про наш внесок у становлення незалежної України!» — почав лист зі слів вдячності наш читач і ветеран журналістики з міста Слов’янська Віктор СКРИПНИК. І не повірите! — надіслав цілу книжку «Журналістські цеглинки» в будову нової України», яку видав власним коштом. У ній автор зібрав свої публікації та міркування, перші з яких датовані 1991 роком, останні — 2019-м.

У збірці крок за кроком по-журналістськи мудро Віктор Скрипник аналізує явища та політичні події від буремних 1990-х до сьогодення, історію Донеччини та світові тенденції. Цілий розділ присвячено гібридній війні РФ проти України. У ньому розвінчує імперські міфи, показує ситуацію із самого центру подій, вплітаючи долі знакових особистостей та літераторів. Колись за такими книжками вивчатимуть історію...

Залишається додати кілька цитат.

30.08.1991. «Країна (СРСР) ще не встигла оговтатися від шоку, викликаного спробою групи високопоставлених змовників вчинити державний переворот, а її знову охопив переполох. На цей раз причиною стало проголошення незалежності України.

Злякатися є чого. Без Прибалтійських республік Союз існував. А без України, без її економічного потенціалу, роботящого 52-мільйонного народу чи зможуть? Над цим, здається ніхто не задумувався. Адже більшість українців на референдумі 17 березня ви-словилися за збереження Союзу РСР як оновленої федерації рівноправних республік. От і чекали, коли ж Верховна Рада УРСР дасть добро на підписання нового Договору. А вона: «Проголосити Україну незалежною демократичною державою».

5.12.1991. «Результати всеукраїнського референдуму на підтримку незалежності стали головною темою ЗМІ всього світу. Та й не дивно. Адже волею народу (понад 90 відсотків сказали «Так») на карті світу з’явилася нова держава — Україна... Та декому незалежність України — ніби ніж у серце. І хоча її визнали 120 країн світу, продовжують виношувати плани «прив’язати» до Росії якщо не шляхом возз’єднання, то шляхом створення наддержавних структур в СНД».

2.02.1993. «Чимало свавілля і в ціноутворенні на продукти харчування. Диву даєшся, з якою швидкістю у нас зростали ціни на м’ясо, ковбаси, масло та інші продукти».

19.08.1993. «За логікою, кожен випускник школи на Донеччині повинен знати три мови: російську, українську та одну з європейських. А скільки знаємо? Здебільшого одну російську, і то на розмовному рівні...»

2014. «Пересічним українцям важко зрозуміти дії вищого керівництва держави. Я, наприклад, досі не можу второпати, як Президент Янукович за 100 доларів знижки ціни на газ міг віддати на 49 років Севастополь під військово-морську базу РФ?.. Минув час. Ціна на російський газ для України зросла до найвищої в світі... Путін вимагав чергових поступок, а Янукович заартачився і... взяв курс на Європу. Путін злякався, що може втратити вплив на Україну, і почав закручувати гайки...»