Хоч як парадоксально, але, на мою думку, нам вдалося найбільше зробити в період 1992—1994 років. Прийшла молода команда в районну державну адміністрацію. Очолив її Мар’ян Голендер — представник Президента України в нашому районі. Моїм заступником було обрано Володимира Варфалюка (нині — один із найбільш успішних аграріїв, мабуть, не тільки Рівненської області, генеральний директор агрокорпорації «Крупець»). Тоді заступник голови працював на непостійній основі.
У країні було національно-патріотичне піднесення. Молода Українська держава утверджувалася як самостійна. Злагоджено працювали господарський механізм району, агропромислові та переробні підприємства.
Практично не виникало питань із фінансуванням бюджетних запитів. Хоча окремі негаразди вже простежувалися в економічному розвитку. Було ще багато незавершених об’єктів будівництва, які ми старалися ввести в експлуатацію. Введено в дію частину газопроводу високого тиску — відводу Пляшева—Козин—Стовпець і автоматичну газорозподільну станцію в селі Козин. З питань газифікації і створення самостійного управління газової служби в районі багато зробив заступник голови райдержадміністрації Володимир Нагачевський. У пізніші роки стали газифікуватися від цієї гілки інші населені пункти району.
Вирувало піднесення в українській культурній сфері, відроджувалися традиції і звичаї нашого народу. Є цілий пласт звершень у духовному житті району. Відроджувалися сторінки замовчуваної попередніми роками нашої історії, зокрема Української повстанської армії.
Допомогу нам, молодим керівникам, надавали голова обласної ради Петро Прищепа та голова обласної державної адміністрації — представник Президента України в області, а потім — голова Рівненської обласної ради Роман Василишин, які з робочими поїздками не раз бували в районі.
Третє-четверте скликання районної ради (яку я очолював) теж стали помітними в життєдіяльності району.
У цей період завдяки допомозі обласної влади і керівників області Миколи Сороки і Данила Корилкевича оновлено матеріальну базу, облагороджено прилеглі будівлі Державного історико-меморіального заповідника «Поле Берестецької битви». Згодом він отримав статус Національного.
Разом із місцевими радами проводився благоустрій населених пунктів району. Місто Радивилів готувалося до відзначення пам’ятної дати.
Депутатський корпус районної ради був представлений спектром різних галузей. Депутати були досить активні. З ними виконавчий апарат на місцях і з виїздами в інші регіони проводив навчання, до яких залучалися спеціалісти з тих проблем, які часто ставилися на сесіях ради і потребували кваліфікованого розв’язання.
У той само час слід зауважити, що зверху було чимало заполітизованості, що викликало невдоволення людей на місцях. Також періодично погіршувалася економічна ситуація в країні, що мало відбиток на роботі спочатку агропромислового комплексу, а потім і промислових підприємств району. Загострювалася проблема зайнятості населення.
Радивилів
Рівненської області.
Фото надано автором.
