Глава Української держави мав  амбітні плани -- з допомогою німецьких партнерів якщо не розв’язати наші нагальні проблеми, то щонайменше одержати підтримку в цьому. До таких належить ситуація на Донбасі та виконання Мінських домовленостей, новий газовий транзит з Росії до ФРН, запуск якого невідворотно наближається, «пожвавлення» роботи у Нормандському форматі, низка інших питань.

Із того, що відомо про офіційні результати візиту, зрозуміло: точки незгоди у відносинах обох країн стосовно основних «каменів спотикання» залишилися на тих само позначках, що й досі. Передусім ідеться про газопровід «Північний потік-2», війну на сході України, виконання Мінських угод.

Зеленський зустрівся з Меркель перед її візитом до Президента США Джона Байдена. І якщо Зеленський неодноразово зазначав, що покладає надії на зустріч Байдена та Меркель -- у сенсі можливої спроби лідерів двох потужних держав «включитися» і в українські проблеми, то Меркель вочевидь вважає, що одного візиту для цього замало. 

Зокрема щодо газопроводу «Північний потік-2», де накопичилося чимало нерозв’язуваних проблем. Також не здійснилися надії Зеленського переконати Меркель у необхідності участі США в роботі Нормандського формату.

То які вони, результати візиту Президента України до Німеччини, навіть усупереч тому, що обидві сторони навряд чи ними задоволені?

Щодо одного з найпроблемніших питань -- транзиту російського газу українською ГТС -- Канцлер Німеччини заявила, що підтримуватиме Україну як транзитера російського газу в Європу. І що так само це робитимуть інші канцлери, оскільки після парламентських виборів восени вона залишить посаду. «Ми обіцяли це Україні й будемо надалі дотримуватися своїх обіцянок, -- запевнила Меркель. -- Для нас це зрозуміло, і про це знає Росія, що транзит газу через Україну для нас є часткою пакета газового портфоліо (джерел імпорту газу)».

Зазначу, що, попри дипломатичність висловлювань, візаві все-таки говорили кожен про своє. Меркель, як і досі, залишається на позиції передусім економічності нового транзиту російського газу.  Натомість Володимир Зеленський і під час спільної прес-конференції, і в кількох інтерв’ю наголошував: «Північний потік-2» -- не економічний проект, а питання безпеки України та інших країн ЄС. Не може бути, щоб за рахунок України розв’язувалися проблеми Європейського континенту». Зеленський навіть пообіцяв, що «Україна боротиметься з цим стільки, скільки зможе». Водночас Меркель заявила, що Німеччина продовжуватиме підтримувати Україну, але згортати проект «Північний потік-2» не має наміру.

Цікаво, що ведучи мову про збереження України як транзитної країни, візаві чомусь уникали питання: яка саме кількість газу транспортуватиметься українською ГТС? За угодою з «Газпромом» 2019 року нині нею прокачується близько 40 млрд куб м вуглеводнів -- рівно стільки, щоб забезпечити її утримання. Тож про 2--3 млрд дол. прибутку, як це було тоді, коли транспортувалося 90--110 куб. м газу, нині не йдеться…
  
Невдача спіткала Президента України і в ще одному його намаганні розв’язати проблему транспортування газу українською ГТС. Під час спільного брифінгу Зеленський запропонував обговорити її в рамках Нормандського формату. На що йому заперечила Меркель: «Енергетичні проблеми не мають стосунку до Нормандського формату і виконання Мінських домовленостей». Вона зазначила, що Німеччина та Франція бачать себе партнерами в різних галузях, але питання газу не обговорюватиметься разом з Мінськими домовленостями».

Під час переговорів порушувалося питання підтримки Німеччиною прагнення України припинити конфлікт на Донбасі. Канцлер ФРН вважає, що для прогресу в його розв’язанні слід імплементувати в українське законодавство «формулу Штайнмаєра». Про це вона заявила на спільній з Володимиром Зеленським  прес-конференції: «Ми хочемо добитися, щоб у цих регіонах (так званих «ДНР» та «ЛНР». -- Ред.) були проведені вибори».

Нагадаємо, що «формула Штайнмаєра», за іменем екс-глави МЗС, а нині президента Німеччини, визначає механізм запровадження в Україні закону про особливий порядок місцевого самоврядування у невизнаних так званих Донецькій та Луганській народних республіках. І саме вона стала каменем спотикання у відносинах України та ФРН, оскільки депутати Верховної Ради не вважають за можливе проголосувати за такий закон.

Утім, канцлер зазначила, що Україна досягла і певних успіхів. Передусім її вразив успішний шлях реформ, які вона «підтримує і підтримуватиме надалі». Меркель заявила, що, всупереч конфлікту на сході, незаконну анексію Криму Росією, Україна досягла успіхів. Ідеться про кроки, здійснені з 2013--2014 рр. у напрямі «поліпшення прозорості діяльності влади, розвитку децентралізації і боротьби з корупцією». Меркель вважає надзвичайно важливим, що Президент України робить ставку на судову реформу і наполягає на її пріоритетності. У свою чергу Німеччина готова допомагати в реформування і зробить усе від неї залежне, щоб українська Феміда отримала необхідну підтримку.

І ще одне, на що уважний читач чи слухач неодмінно зверне увагу. Якщо Зеленський у своїх промовах називає Німеччину не інакше, як «ключовим партнером» у міжнародних відносинах, то Меркель окреслює вектор німецько-українських відносин як взаємодію з «дружньою країною».

Тож нічого нового не відбулося, обидві сторони як були, так і залишилися на власних позиціях. Але сталося і несподіване: ФРН надасть потужний пакет допомоги щодо коронавірусних інфекцій. Ангела Меркель у цьому питанні пообіцяла Україні підтримку: 1,5 млн доз вакцини як екстрена допомога невдовзі прибудуть в Україну. 

Берлін.