— Ви — народний депутат України від «Слуги народу», голова комісії з питань розслідування причин збитковості підприємств вугільно-промислового комплексу, створеної минулого року. Що вдалося виявити під час її роботи?

— Перше, що я хочу пояснити — завданням ТСК є не лише розслідування причин збитковості. Основна мета комісії — все-таки повернути стабільні заробітки шахтарям. Ми з колегами детально вивчали роботу ДП «Львіввугілля», «Волиньвугілля», шахти «Надія», «10 Нововолинська» та «Львівської вугільної компанії» (раніше Центральна збагачувальна фабрика).

Тепер перейдемо до причин збитковості підприємств. Одна з них — зменшення видобутку вугілля. Додайте сюди погіршення якості вугілля. Туди ж — заборгованості з електроенергії на вуглевидобувних підприємствах і реалізацію вугілля за цінами нижче їхньої фактичної собівартості. І в підсумку: шахти отримали драконівські борги із заробітних плат і заборгованості за електроенергію. До прикладу: державне підприємство «Волиньвугілля» відзвітувало про чисті збитки на 107,7 мільйона гривень. Ідентична ситуація на підприємстві «Львіввугілля». В середньому, «Львіввугілля» заробляє майже 100 мільйонів на місяць. Плюс 30—35 мільйонів держпідтримки. А от витрати становлять близько 250—260 мільйонів. Саме тому першу половину року ДП «Львіввугілля» виконувало план з вуглевидобутку, а у червні — процес зупинився. Техніка уже стара, а на заміну, ремонти обладнання обігових коштів недостатньо. Причин, знову-таки, декілька. Усі попередні роки держава фінансувала і закупівлю обладнання, і ремонт, і реновацію. Однак цього року — жодної копійки на згадані потреби не закладено. Останнє слово — за профільним міністерством. Саме тому, як очільник ТСК, я веду перемовини з Міністерством енергетики та вугільної промисловості. А там, у свою чергу, розробляють нову програму зі збільшення державної підтримки.

— Ви кажете, що стабільність роботи енергосистеми України залежить від впровадження систем накопичення енергії. Чому? Поясніть.

— Тому що електроенергія — це складний продукт. Розумієте, дуже коротка відстань між виробником і споживачами. Для цього і необхідні системи накопичення енергії (СНЕ). Якщо говорити про українські реалії, то Україна має енергетичну стратегію до 2035 року. Тобто ми підтвердили намір збільшити частку енергії з відновлюваних джерел до 25%. Саме тому останні роки намагаємося розвинути відновлювану енергетику.

Варто зазначити, що процес інтеграції в Об’єднану енергетичну систему об’єктів відновлюваної енергетики потребує наявності балансуючих потужностей. Наразі регулювання потребують майже 8,4 ГВт, або 96% від загальної потужності об’єктів відновлюваної енергетики.

Та на цьому шляху є і перешкоди. Я маю на увазі неготовність мереж «прийняти» таку кількість енергії, в умовах швидкозростаючих обсягів генерації з ВДЕ.

Отже, як член енергетичного комітету, я переконаний, що Україні необхідно вжити заходів з підвищення гнучкості енергосистеми. А от підвищити гнучкість енергосистем можна, використовуючи в роботі «Укренерго» — СНЕ.

По-перше, це дозволить очистити екосистему від викидів вугільних теплових електростанцій. По-друге, це значно підвищить стабільність електропостачання. Якщо ж оперувати офіційними даними, то я б спирався на звіти, затверджені постановою НКРЕКП від минулого року. Нацкомісія підтверджує, що у структурі генеруючих потужностей електроенергетики існує гострий дефіцит балансуючих потужностей. Тому уже в цьому році країна має виробляти до  2 ГВт нових високоманеврових потужностей, з діапазоном регулювання не менше 80% та 2 ГВт систем акумулювання електроенергії (energy storage). Наостанок згадаю і про те, що системи накопичення енергії — це єдиний шлях інтеграції енергосистеми України в енергосистему континентальної Європи. Ми ж всі з вами розуміємо, що інтеграція — дорівнює інвестиціям!

— Які є типи накопичувачів? І які завдання вони вирішують?

— Основне завдання, яке вирішують подібні системи — це надання послуг із забезпечення системної надійності і робота на балансуючому ринку електроенергії. Окрему увагу приділив би водневим системам накопичення енергії. Технологія дозволяє накопичити надлишок згенерованої електроенергії з сонячних, вітрових, атомних або гідроелектростанцій і вже потім через певний час безперешкодно використовувати дану енергію.

Особливістю водню є його екологічність та здатність до тривалого зберігання, що відкриває перед енергосистемою нові можливості щодо сезонних перенесень попиту на електроенергію.

На сьогодні при профільному комітеті Верховної Ради створено робочу групу з метою напрацювання законодавчих змін для розвитку водневих технологій, яку я очолюю. Уже сьогодні Європа і США активно будують заводи з виробництва акумуляторних батарей для того, щоб компенсувати відставання від китайських виробників. Конкуренція зростатиме, тому ми очікуємо, що на ринку будуть не тільки китайські, а і європейські, і американські виробники. Відповідно до розрахунків BNEF, упродовж 2010—2020 років капітальна вартість систем зберігання енергії зменшилась на 87% і становить 132 дол. США/кВт/год. Очікується подальше її зниження до 58 дол. США/кВт/год у 2030 році та 45 дол. США/кВт/год у 2035 році.

Якщо, знову-таки, спиратися на цифри, то за статистикою, 90% систем накопичень енергії в світі будується на базі літій-іонних систем. Їх переваги: відносна дешевизна, ясна траєкторія падіння цін на такі системи накопичення, широке застосування у побутовій і автомобільній сферах.

Рік тому компанія Bloomberg New Energy Finance (BNEF) оприлюднила прогноз, згідно з яким до 2040 року встановлена потужність накопичувачів енергії в світі зросте до 1095 ГВт, а їх ємність досягне 2850 ГВт/год. Окрім того, за оцінкою BNEF, основну частку ринку все-таки займуть гібридні проекти — коли накопичувачі будуть встановлюватися на станціях, що працюють на сонці та вітрі. А оскільки до 2040 року майже 40% світової електроенергії буде вироблятися на сонячних і вітрових станціях, це і стане стимулом для розвитку ринку накопичувачів.

— Які преференції від цього отримають НЕК «Укренерго», виробники і насамперед — споживачі?

— По-перше, надійну, безпечну і стабільну енергосистему. По-друге, зниження цін на додаткові послуги. Отже, значне зниження тарифів «Укренерго», за рахунок зростаючої конкуренції. Саме тому необхідно прискорити розгляд відповідних законопроектів і обговорити можливість стимулювання ринку через установку таких систем для населення. Будівництво Energy Storage стане значним внеском у підвищення гнучкості та безпеки української енергосистеми, і це є ключовою перевагою для всіх учасників ринку електричної енергії. Особливо враховуючи те, що в структурі українського виробництва електроенергії левова частка виробляється атомними станціями (52—57%), які не є високоманевровими. Тобто не можуть швидко набирати та знижувати потужність. Тож в умовах стрімкого розвитку «зеленої» енергетики виникає необхідність підвищувати частку маневрових потужностей в енергосистемі для утримання її в балансі. Баланс в енергосистемі — це баланс між попитом та пропозицією, простіше кажучи, вироблятися має стільки електроенергії, скільки споживає країна. До речі, нагадаю вам, що з метою стимулювання населення користуватися такими інноваціями, в Міненерго розширили програму «теплих кредитів» та передбачили компенсації за кредитами на системи накопичення енергії.

Наприклад, це можуть бути електроакумулятори, які дозволять домогосподарствам споживати енергію у будь-який час доби, навіть при відключенні електроенергії. Фактично, це власне надійне джерело безперебійного електропостачання.

Таке обладнання буде корисним для понад 26 тисяч українських домогосподарств, які генерують електроенергію завдяки сонячним панелям.

— Чого вдалося досягнути за другий рік депутатства?

— Найголовніше — вдалося створити потужну команду помічників. Команда в окрузі наводить порядки з незаконним видобутком, розкраданням ресурсів громади. Команда в Києві опрацьовує сотні звернень з усієї України. Маємо десятки позитивних результатів.

Разом з командою виявив багато кричущих системних проблем на шахтних підприємствах. Вирішення їх може скоротити видатки держбюджету та акумулювати кошти на модернізацію перспективних підприємств. Відповідні пропозиції передані до Міненерго.

Вдалося досягнути результату в двох робочих групах. Перша — це СНЕ. Закон уже потрапив до комітету. Друга — це розробка стратегії Трансформації вугільних регіонів. У вересні цього року спільно з УСПП та Синхро-Простором проведемо Хакатон для пошуку нових ідей переформатування двох шахт на заході та сході України. Один у Червонограді, другий у Мирнограді.

— Ваші плани на майбутнє?

— Планів багато. Напрацювати законопроект по Водневій енергетиці. Запустити ринок Систем накопичення енергії. Сприяти розвитку зеленої енергетики без збільшення тарифів для населення. Зробити Львівщину та всю Україну ще більш інвестиційно привабливою. Розвивати сучасну освіту та створювати комфортні умови для життя та роботи в кожному куточку нашої країни.

— Чи вистачає часу на дозвілля? Які маєте захоплення?

— Часу вистачає, якщо правильно його розподіляти. Крім роботи, ми з дружиною подорожуємо, займаємось саморозвитком, багато читаємо. Я займаюсь у спортзалі та басейні. А ще одна велика мрія — ініціювати будівництво сучасного енергонезалежного екологічного міста. Його концепцію маю план створити протягом року. А далі — проект, пошук інвесторів і реалізація. Це така мрія, яка може драйвити усе життя.

— Як досвід бізнесу та організації суспільних просторів, який вивчали в Польщі, Сінгапурі, Швеції, Ізраїлі та інших країнах, може допомогти підняти українську економіку?

— Якщо казати про Сінгапур, то історія країни дещо схожа на нашу. Світ скептично ставився до того, що карликова держава може вижити! Не кажучи вже про розвиток. Проте ми знаємо, що Сінгапуру вдалося не лише зберегти незалежність та вижити, але і стати одним з найбільш динамічних економічних регіонів. «Сінгапурське диво» приписують першому прем’єр-міністру Сінгапуру — Лі Куан Ю. Його стратегія економічного розвитку уряду будувалася на перетворенні Сінгапуру на фінансовий і торговий центр Південно-Східної Азії, а також на залученні іноземних інвесторів. Це саме те, що намагається зробити Україна. Наступне, що в нас спільне — незалежні антикорупційні органи. Щоправда, в Сінгапурі — антикорупційне бюро запрацювало тридцять років тому. Агенти Бюро з розслідування корупції перевіряли банківські рахунки, майно не лише самих чиновників, а і їхніх дітей, дружин, родичів і навіть друзів. Якщо клерк і його родина жили «не по кишені», бюро автоматично розпочинало розслідування. У результаті Сінгапур відповідно до міжнародних рейтингів став однією з найменш корумпованих держав світу.

Що ж до Польщі... Приватна власність і капіталізм пішли з країни на 40 років. Для більшої частини України така перерва становила майже 70 років. І коли у наших держав з’явилася історична можливість повернутись до ринку, в Польщі ще були живими люди, які пам’ятали й підтримали «капіталістичний» проект.

Натомість, у нас таких майже не було. Тож ми в Україні отримали специфічну версію капіталізму, багатовекторну політику, позаблоковий статус і майже комуністичний реванш. Саме тому Польща, яка стартувала на початку 90-х майже з однакових з Україною позицій, нині випереджає нашу державу за показником ВВП на особу майже в чотири рази. І це при тому, що Польщею керують не генії. Звичайні люди. Відкривши Польщу Заходу, їхній уряд просто створив умови для активного розвитку бізнесу.

Перед нами стоїть завдання знайти власну формулу, алгоритм, рецепт успіху. Проте слід пам’ятати, що статичного нічого не існує. Тому основне — це люди, які, розуміючи реальність, здатні приймати рішення, які в довгостроковій перспективі принесуть позитивний результат для економіки, соціальної сфери та інших. Збереження та розвиток таких людей в Україні — наша головна мета. Люди зроблять решту. Ми — країна сильних та мудрих. Варто про це пам’ятати щодня і розкривати таланти кожного.

Вів розмову Володимир БОНДАРЕНКО, помічник-консультант народного депутата України.