Заслужена художниця України Олександра Теліженко з Черкас (на знімку), «академік» і філософ у галузі декоративно-ужиткового мистецтва. Її монументальні роботи, сповнені глибоких смислів, відомі і в Україні, і за межами нашої держави. Мисткиня вважає, що високі символи працюють у великому просторі.

Людина, як істота космічна, каже Олександра Василівна, живе у вібраціях вселенських енергій. Гармонійність чи дисгармонійність тих образів, які вона сприймає від народження, безпосередньо впливають на її духовне й фізичне тіло.

Орнамент чи знак-символ несе в собі певний змістовий код. Орнаментальна мова архетипів є первинним відбитком свідомості людства й притаманна різним культурам. Споглядаючи барви й форми довколишнього простору, людина підсвідомо «впізнає» саме ті «візерунки», форми, кольори, котрі відповідають її внутрішній суті, а отже — є для неї доленосними.

У мистецтві всіх часів і народів колір відігравав і відіграє надважливу роль. Він невіддільний від світла, бо саме світло є запорукою його розпізнання. Відповідно до теорії світла, вранішній білий промінь розкриває весь кольоровий спектр, який грає мільярдами відтінків упродовж дня, щоб по його завершенні, об’єднавши всі барви, згорнутись у темряву ночі. Колір, як і музика, звук, слово, має символічне значення, відповідно до чого впливає на людську підсвідомість, а отже — і на свідомість. Це значення стосується і сприйняття навколишнього світу, і «прочитання» мистецького твору.

Погляньмо, який сакральний зміст несуть у собі кольори нашої Незалежності — це передусім стосується Державного прапора. Мисткиня має своє бачення формування одного з головних атрибутів держави, яке вона втілює у власних роботах і в теоретичних ствердженнях. Серед серії робіт, присвячених національним першоосновам, — твори «Коли не було з нащада світа», «Як світ творився», «Першопочаток».

Особливе значення в осягненні витоків має остання робота. В її сюжеті дві взаємопоєднані спіралі в русі — блакитна й жовта — породжують життя в образі золотого колоса по центру роботи. Як відомо, спіраль — один із універсальних світових символів, що втілює у собі еволюцію світотворення. Тобто у цій роботі блакитна й жовта спіралі у взаємопоєднаному русі творять життя. Власне, ця ідея і закладена в кольорах нашого прапора. Сонце й вода є запорукою життя. Варто зауважити, що Олександра Теліженко є автором навчального посібника «Основи національної культури» (2012). Тож, досліджуючи складну тему символіки в орнаментиці давніх символів, мисткиня стверджує, що й сьогодні знакові системи в народному мистецтві працюють, творять ауру середовища, впливають на психіку людини й, відповідно, на її настрій і самопочуття. Що ж говорити про прапор, який працює у великому просторі? У цьому конкретному випадку колір — не абстрактна величина, а істинне вираження певних природних і надприродних світових ознак — вищої істини. Кольорова символіка несе в собі значення міжкультурної універсальності, тому вона є засобом міжнародного спілкування.

Надважливого значення набуває те, в якому порядку поєднані ці кольори. Повернімося до нашого Державного прапора — «Бій одлунав... Жовто-сині знамена затріпотіли на станції знов» (відомий вірш Володимира Сосюри). Первинно прапор УНР був жовто-синім. На порозі Незалежності Верховна Рада України, в якій ще був сильним радянський елемент, пішла шляхом компромісу, взявши за основу натуральну природовідповідність кольорів — синє небо й жовте пшеничне поле.

Насправді ж у символіці (а геральдика — вищий рівень символіки, що працює у великому просторі) ніколи не було натуралізму. Геральдика працює зі вселенськими інформативними пластами, де жовте — це космічний вогонь (Сонце), а вода — стихія Землі. Тобто місце жовтого (золотого) кольору — зверху («космічний вогонь»).

Усе зазначене вище не є абстрактними істинами. До речі, щодо світотворчих стихій — води, вогню, землі й повітря — значення, якого їм надавали колись, досі присутнє в нашому життєвому просторі, та не всім вдається це відчувати і осягати до глибин. Творчі особистості зберігають здатність до такого сприйняття.

Тож космічний вогонь і блакить Землі чи синє небо над золотом пшениці — яким буде колорит нашої Незалежності завтра? Над цим роздумують митці.

Записала Севастяна Федоренко.

Фото з архіву Олександри Теліженко.