Утім, закривають і заклади, де школярів більше, однак територіальні громади не спроможні їх утримувати на належному рівні. Плюси та мінуси нової реорганізації освітньої галузі відчують на собі й жителі Черкащини, де цього літа закрили понад десяток закладів.

...Шестирічна Мар’яночка увесь рік мріяла, як вона піде до першого класу. Школа, затишна і світла, їй була добре знайома, адже дитячий садок, який відвідувала дівчинка, розташовувався в одному приміщенні з навчальними класами.

Утім, 1 вересня замість того, щоб попрямувати знайомою стежиною до класу, Мар’яночка разом з батьками поспішила на шкільний автобус. Школу, в якій колись навчались її тато і мама, дідусі та бабусі, цілі покоління жителів села Мельники, закрили.

— Пам’ятаю час, коли мельниківську восьмирічку відвідували понад дві сотні школярів. Вчилися у дві зміни, бо на всіх класних кімнат не вистачало, — пригадала минулий розквіт сільського шкільництва колишня вчителька 85-річна Марія Хоменко. — Крім восьмирічки, було ще дві початкові школи — на віддаленій околиці села та на хуторі Буда, що належав до Мельниківської сільради. Село зранку до вечора аж дзвеніло дитячими голосами...

За більш як півстоліття демографічна ситуація не тільки в Мельниках, а й у більшості сільських населених пунктів країни різко змінилася. Молодь масово від’їжджала до міста, там створювала сім’ї, села порожніли, а з ними — і навчальні заклади.

— Закриття Мельниківської школи — об’єктивний процес, що тривав не одне десятиліття, — вважає Людмила Зубенко — депутат Медведівської сільської ради, до громади якої тепер належать Мельники. — Ми б усі дуже хотіли, аби в селі був навчальний заклад. Приміщення школи добротне, тепле (на знімку), однак нікому в ньому навчатися. Кілька першокласників та ще з десяток учнів різного віку їздять тепер шкільним автобусом в опорну школу до Медведівки. У нашій поки що залишився дитсадок. Скільки він проіснує — невідомо. За останні два роки в селі народилося лиш троє діток...

Як повідомила місцевим ЗМІ начальниця відділу дошкільної та загальної середньої освіти управління освіти і науки Черкаської ОДА Людмила Гордуновська, влітку 2021 року в області ліквідовано 16 шкіл, реорганізовано майже 80, створено 5 опорних закладів та 17 філій.

Не скрізь ліквідація відбувалася тихо і гладко. У деяких населених пунктах батьки дітей молодшого шкільного віку намагалися зупинити процес «оптимізації», аби їхня малеча навчалася щонайближче до дому, а не їхала тряскими дорогами за десяток кілометрів до сусіднього села.

— Усі нині хвалять великі опорні школи, що там, мовляв, діти краще навчаються, бо мають мультидошки та інше обладнання, — поділилася мати другокласниці з Канівського району Тетяна Коваленко. — А я та багато інших батьків протилежної думки. Уявіть: шести-семирічну дитину потрібно будити о шостій тридцять і збирати на автобус. Деяким ще до нього потрібно діставатися три-чотири кілометри. Восени та взимку о цій порі темно, хоч око виколи. Дитя сонне, снідати не хоче. Кладу йому до рюкзака бутерброд, наказую, щоб поїло на перерві. Але де воно і коли у школі їстиме? Хто йому про це нагадає? Дітей звозять із шести-семи сіл, учителька ледве встигає навести лад у класі. Часто ту коробочку з їжею дитина привозить назад додому. Аж опівдні на великій перерві школярів годують. Коли стемніє — привозять додому. Скажіть: про яку якість навчання за такого режиму може йтися?!

Батьки, які не погоджуються із закриттям малокомплектних навчальних закладів, переконують: маленька школа — найкращий варіант для малечі. Вона — як другий дім, як родина. Дитина без стресу йде до класу. Усе тут їй знайоме і зрозуміле. Навкруг — знайомі обличчя сільських дітей і педагогів. Учителька кожному школярикові приділяє багато часу, бо в класі п’ять-шість учнів. Вони добре засвоюють матеріал. У міні-класах є другий сніданок, малеча їсть те, що принесла з дому. Згодом — смачний обід. Діти охоче навчаються, є час для цікавої позакласної роботи, ігор та забав на шкільному подвір’ї, на свіжому повітрі...

Отже, можливо, не потрібно поспішати із закриттям хоча б невеликих початкових шкіл? Молодші школярі ще не готові до чималих, як для їхнього віку, навантажень. Трапляється, що через втому втрачають і цікавість до навчання.

Чиновники освітньої галузі з такими аргументами погоджуються. Ніхто не проти збереження шкіл з невеликою кількістю учнів. Для цього потрібна лиш одна умова: фінансування навчальних закладів, які відвідує менш як 25 учнів, бере на себе територіальна громада.

Ось тут ми й підійшли до головного. Жодна з 66 територіальних громад області не готова повністю взяти на себе утримання малокомплектних шкіл. Через відсутність державної освітньої субвенції на такі заклади територіальні громади неспроможні їх фінансувати і ухвалюють рішення про їхню ліквідацію.

То ж який вихід із ситуації, що склалася? Найперший — відновити державне фінансування шкіл, які розташовані на великій відстані від опорного закладу. Підтримати ті невеликі школи, де діти постійно демонструють високі знання, перемагають на олімпіадах тощо. Тобто підійти до розв’язання цієї проблеми диференційовано.

Ще один шлях розв’язати проблеми малокомплектних закладів — створити мережі громадсько-активних шкіл. Ця освітня модель широко запроваджена у сусідній Польщі і може слугувати й нам добрим прикладом того, як можна зберегти сільську школу. Утім, це вже тема для іншої публікації...

Факт

У 2005 році на Черкащині було 156 тисяч учнів і 700 шкіл.

У 2021-му — 118 тисяч учнів і 496 шкіл.

Черкаська область.

Фото автора.