Щоб це з’ясувати, кореспондент «Голосу України» вирішив провести невеличке опитування серед львів’ян і у центрі міста на проспекті Свободи запитував перехожих: що спадає на думку при згадці про українське військо?
Відповіді були однотипні, тільки в різній послідовності, залежно від віку співрозмовників: російсько-українська війна, Яворівський полігон, 80-та бригада, Національна академія сухопутних військ, 24-та бригада, Українська повстанська армія...
Слова «Яворівський полігон» звучали найчастіше, бо з перших днів російсько-української війни десятки тисяч мобілізованих перед відправленням на схід пройшли військову підготовку на Яворівщині у 184-му навчальному центрі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У кожного із співрозмовників хтось із рідних, друзів чи просто знайомих ділився враженнями про це місце.
Старичі, Центральне, Немирів, Острог — назви об’єктів Яворівського полігона не тільки для військових, а й для цивільного населення звучать, як назви рідних міст. За роки російської агресії значна частина українських ЗСУ проходила тут бойове злагодження.
Яворівський полігон, що розкинувся серед лісів та полів на тисячах гектарів, виглядає мальовничо та мирно за будь-якої погоди. Тільки автоматні черги, вибухи гармат та гуркіт канонад нагадають, що на цьому конвеєрі готують кадри для війни.
Це найкращий і найбільший військовий полігон Європи, де створені всі умови для підготовки військових. І в цьому чимала заслуга начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного генерал-лейтенанта Павла Ткачука, який свого часу врятував полігон від загребущих рук бізнесменів і вже другий десяток років ним опікується.
Добрі справи військових підрозділів, про які дізнаються жителі Львівщини, створюють в їхніх очах позитивний імідж українського війська.
— І це найкраще впливає на наших призовників чи тих, хто вирішив пов’язати своє життя з армією, — розповідає полковник запасу, учасник російсько-української війни Олександр Поронюк. Він ще донедавна керував Західним регіональним інформаційним центром Міністерства оборони.
Олександр Поронюк каже: місцева влада з перших днів війни демонструвала на конкретних прикладах свою єдність з армією. Створила Центр надання допомоги ветеранам війни. Щороку на пільги та допомогу з міського бюджету виділяють понад 117 млн грн.
Нині у Львові проживає понад 7500 учасників АТО/ООС. Їм надають одноразову матеріальну допомогу на розв’язання соціально-побутових проблем у розмірі 100 тис. грн. На цю програму передбачено понад 600 млн грн. Основна вимога для отримання фінансової допомоги — це перебування на передовій не менше 45 діб.
Ще одна програма передбачена для тих львів’ян, які перебували на військовому обліку на території міста і підписали контракт для проходження служби у бойових частинах Збройних Сил на термін не менше 3 років. Таких — 320 осіб. Львів першим в Україні збудував під Голосками багатоквартирний будинок для учасників російсько-української війни. Квартири в ньому отримали бійці з числа сиріт, родини загиблих та особи з інвалідністю I—II групи.
Щороку для військових частин, що виконують бойові завдання на передовій, з обласного бюджету виділяють десятки мільйонів гривень. І першими в списку — 80-та десантно-штурмова бригада і 24-та механізована бригада, які дислокуються на території Львівщини. Ці підрозділи пройшли славний бойовий шлях і службою в них пишаються.
Обласна рада виділила старовинне приміщення під Будинок воїна. У будівлю на вулиці Короленка у Львові інвестували кілька мільйонів гривень. Зробили ремонт. Керівника — колишнього військовослужбовця з 80-ї десантно-штурмової бригади — обрали на конкурсній основі. Нині це місце зустрічей учасників російсько-української війни. Але водночас і місце діалогу військових та цивільних.
Історія 80-ї бригади говорить сама за себе. Підрозділ з перших днів війни потрапив на передову. Воював під Слов`янськом, у районі Георгіївки, Лутугиного, луганського аеропорту. Брав участь у боях за 32-й блокпост.
24-та окрема механізована бригада блокувала російський кордон у секторі «Д», брала участь у боях за Красний Лиман, Лисичанськ, під луганським аеропортом. Підрозділ зазнав втрат під час російської ракетної атаки під Зеленопіллям. З 2017 року бригада носить ім’я короля Данила — видатного державного діяча і полководця Середньовіччя.
Влада, громадські організації, політичні партії, волонтери — всі вони певною мірою доклалися до створення позитивного образу нашої армії. Але їх вплив був не таким вагомим, якби не ЗМІ. Поїздки журналістів на передову, прямі ефіри — це найбільше впливає на тих, хто спостерігає за подіями в країні завдяки телебаченню. І таких — більшість.
Формування іміджу армії в умовах війни — це насамперед безпека країни, запорука високого морально-психологічного клімату у війську, зрештою — це система взаємовідносин між військовими і суспільством. І звідси напрошується один висновок: армія — це обличчя суспільства! Маємо таку армію, на яку заслуговуємо.
Львів.
Фото Олександра КЛИМЕНКА
