Каже, керуватися лише наукою в цій справі замало, адже до бджіл треба підходити з душею, бо благородна комаха-трудівниця відчуває лукавство, байдужість та навіть страх пасічника.

Марія Лайтарук згадує, як з дитинства боялася бджіл. Спочатку не хотіла, щоб чоловік Юрій ставив у них на обійсті вулики. Утім, він вмовив дружину завести кілька роїв, аби «спробувати». Це жінка сприйняла без ентузіазму, але взялася допомагати чоловіку. Поступово чоловік віддалився від цього процесу. А пізніше, на 8 березня, вона отримала досить неочікуваний подарунок — замість квітів, цукерок чи парфумів... костюм пасічника та книжку про бджільництво. Однак щойно розгорнула книжку, то не могла зупинитися, поки не дочитала до кінця.

— Перша фраза з книжки, котра привернула мою увагу, що пасіка дає здоров’я усій родині, і, що не менш важливо, — непоганий заробіток. А в умовах сьогодення, коли в селі практично немає роботи, що ще потрібно? А я, крім того, завжди хотіла мати свій дохід, свою власну справу, — розповідає Марія Лайтарук. — Займатися бджільництвом починала з нуля. Тонкощі професії переймала в знаних в Україні пасічників.

Нині в Марії Лайтарук 50 бджолосімей, планує завести понад сотню. Частину вуликів тримає в лісі. Тут, каже бджолярка, екологічно чистий мед, бо немає полів, оброблених хімікатами. Клієнти із задоволенням почали купувати цей мед.

Марія Лайтарук ще й займається апітерапією. Навіть закінчила спеціальні курси. Із бджолиного підмору та прополісу виготовляє лікувальні настоянки. Спочатку, розповідає, пробувала «на собі». Діти, раніше схильні до застуди, тепер про неї і не згадують. На сеанси бджолотерапії вчащають знайомі родини.

Марія — особистість творча і багатогранна. Свій мистецький хист вона, звісно, виявляє і в бджолярській справі — із воску виготовляє свічки. Матеріал для виробів бере з вибракуваних стільників, які непридатні для використання. Свічки виготовляє в спеціальних силіконових формах. Деякі з них робить сама.

Рівненська область.

Фото автора.