Він поділився досвідом з читачами:
— Певні життєві обставини не дали змоги вирощувати малину у великих обсягах і робити на цьому бізнес, проте маємо її достатньо для родини, друзів, знайомих. Починали з 800 кущів, саме стільки мали коштів на саджанці.
Після посадки зрозуміли, що потрібен полив, відповідно постійна витрата води, електроенергії для її подачі. Та більше вона потребує уваги й догляду. Її щороку просапуємо між рядочками, на зиму обрізаємо, навесні переживаємо, щоб не вимокла, влітку, коли спека, дивимось, щоб під кожен кущик потрапляла водичка, одне слово, це копітка праця.
У липні починає дозрівати перша малинка, її спочатку мало, але вже в серпні маємо повноцінний урожай. Збираємо аж до перших заморозків. Урожайність залежить від погодних умов: якщо дощить, то повільніше стигне, та й плоди не такі солодкі, а за сонячної погоди маємо багато солодкої смачної малини.
Уся родина працює. Головна помічниця, сказав би навіть господиня, — мама Ольга, біля будинку якої малину й посадили, саме вона найважчу роботу виконує: прополює, спостерігає, чи потрібно поливати, контролює все.
Уже всі гуртом включаємось у процес на стадії дозрівання ягоди. Через день, у вечірній час, після роботи, збираємо всією сім’єю: я, син і дружина, теща, мама та сестра. Здавалося б, людей немало, але вистачає роботи на всіх. Іноді не встигаємо зібрати всю дотемна.
Наша малина екологічно чиста. Не обробляли жодного разу, навіть добрив не використовуємо. Цей сорт стійкий до хвороб, тож поки що все добре. Кущики здорові, тому в цьому немає потреби. Хоч добрива ніби й корисні для рослини, але ми вирішили, щоб наша малина була без хімії.
Найскладніше у вирощуванні малини, мабуть, — це непередбачуваність погоди. Адже якщо весною вона вимокне, то на урожай не варто сподіватися.
Спілкувалася Вікторія КОЛЯДИЧ.
Сарни Рівненської області.
Фото надано автором.
