Під час круглого столу на тему «Внутрішня міграція в Україні: сучасний стан та перспективи» у Краматорську. Радник з питань ВПО в Донецькій області Олександр Ворошков (крайній праворуч).

Хто вони сьогодні, внутрішньо переміщені особи, які змушені були полишити окуповані незаконними збройними формуваннями території, чим живуть, які найгостріші проблеми у них, чого найбільше прагнуть? Що загалом змінилося у становищі ВПО, які проблеми залишилися і яким є досвід адаптації цих людей на новому місці?


Заступник голови Донецької облдержадміністрації Юлія Костюніна.

Потреба у допомозі та підтримці залишається...

У Донецькій області офіційно зареєстровано 502 935 внутрішньо переміщених осіб — найбільше серед усіх областей країни. Загалом же в Україні більш як 1,5 мільйона ВПО.

На обліку в органах соціального захисту населення Донеччини перебуває понад 440 тисяч переселенців. Із них осіб працездатного віку — 131 771, дітей — 47 762, осіб з інвалідністю —
18 176, пенсіонерів — 305 226.

Найбільше обліковано внутрішньо переміщених осіб у Маріуполі — 97 015. Далі за кількістю прийнятих переселенців ідуть Волноваський район — 65 961, Краматорськ — 46 781, Слов’янськ — 40 869, Покровський район — 33 719, Маріупольський район — 27 075, Лиман — 22 891, Костянтинівка — 22 708, Бахмут — 20 336, Краматорський район — 18 536. У прифронтовій Авдіївці зареєстровано 5 333 ВПО, а в прифронтовому Торецьку — 7 683.

«Багатьом із внутрішньо переміщених осіб і досі, після семи років від початку російської агресії на сході, потрібні допомога та підтримка, оскільки майже 77 відсотків з усієї кількості ВПО — це діти, особи з інвалідністю та люди старшого віку. Тому системна робота щодо їх підтримки триватиме й надалі», — зазначила заступниця голови Донецької обласної державної адміністрації Юлія Костюніна.

Нині на державному рівні очікується прийняття Стратегії інтеграції внутрішньо переміщених осіб і впровадження довгострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2023 року.

Враховуючи напрями стратегії, буде ухвалено й Регіональну програму підтримки та інтеграції внутрішньо переміщених осіб на 2021—2023 роки. Очікується й прийняття місцевих програм підтримки та інтеграції внутрішньо переміщених осіб на рівні територіальних громад. Це сприятиме створенню умов для активізації соціальних зв’язків, підвищення довіри та бажання вимушених переселенців працювати для поліпшення свого життя й залучення їх до життя в місцевих громадах.

Як інтегрувати людей у громади?

Підтримка вимушених переселенців має продовжуватися із врахуванням накопиченого досвіду підвищення соціальних стандартів життя ВПО та ключових напрямів зазначеної Стратегії інтеграції внутрішньо переміщених осіб. Про це йшлося під час круглого столу на тему «Внутрішня міграція в Україні: сучасний стан та перспективи», який відбувся у Краматорську.

Організатором діалогу виступила Українська академія з питань міграції у рамках проекту «Висвітлення питань міграції в медіа». Учасники заходу — внутрішньо переміщені особи, представники громадських організацій, котрі займаються захистом інтересів вимушених переселенців, журналісти, активісти та посадовці органів влади — говорили про сучасні виклики, з якими переселенці стикаються у повсякденному житті. Обговорили на зустрічі й найбільш типові та нагальні проблеми переселенців.

Радник з питань ВПО в Донецькій області Олександр Ворошков так пояснив підвищений спільний інтерес до якомога скорішого розв’язання проблем ВПО: «Чому питання внутрішньо переміщених осіб і сьогодні, на восьмому році збройного конфлікту на сході, виходять на перший план? Річ у тому, що в перші два-три роки більшість ВПО вважали, що вони переїхали до інших міст на тиждень-другий, а потім повернуться. Такий був настрій. Але в останні кілька років вони почали розуміти, що потрібно адаптуватися на новому місці і якомога активніше вливатися у життя місцевих громад».

Учасники круглого столу погодилися, що одним із найгостріших для переселенців залишається питання забезпечення житлом. Із зареєстрованих у Краматорську понад 46 тисяч переселенців лише 20 осіб отримали тимчасове помешкання за державною програмою «70/30». Решті доведеться чекати на прийняття нових програм місцевого бюджету або брати іпотечні кредити. Крім цього, зазначили учасники заходу, основною проблемою є недосконала система вирішення питань внутрішньої міграції.

«Я часто спілкуюся з представниками міжнародних місій та донорських організацій, і вони ставлять одне і те саме запитання: «Яка категорія серед вимушених мігрантів є найбільш проблемною?». Тож я завжди відповідаю: це чоловіки та жінки віком від 30 до 40 років, які працюють і не користуються жодними пільгами. У їхніх сім’ях ростуть діти, яких треба годувати, одягати й навчати, але до пільговиків у звичному розумінні такі люди не належать. Їх не включають до жодної програми, і їм майже ніколи не надають жодної соціальної допомоги. Вважається, вони повинні працювати, щоб забезпечити себе. Але ж відомо, що 85 відсотків внутрішньо переміщених осіб до 2014 року мали у своїй власності житло у Донецькій та Луганській областях. Тепер ці люди не мають доступу до свого майна, що залишилося на тимчасово окупованій території, і змушені витрачати більше коштів на свої нагальні потреби, ніж зазвичай: наново, починаючи з нуля, купувати одяг, предмети побуту тощо. У багатьох одразу після переїзду на нове місце був значно понижений соціальний статус. Я не кажу вже про витрати на оренду житла, які також дуже ускладнюють життя родин більшості ВПО. У багатьох вимушених переселенців і з роботою не все буває добре».

Для прикладу, 38-річний Микола з Донецька на співбесіді з потенційним роботодавцем у 2015-му почувався нібито впевнено: у чоловіка — належний рівень кваліфікації, чималий стаж за основною професією тощо. Але зустрічним запитанням керівника переселенець був просто спантеличений. «Чому я маю вас працевлаштовувати на тривалу перспективу, дбати про підвищення вашої кваліфікації, сплачувати соціальний пакет, якщо, припустимо, завтра Донецьк визволять, ви кинете тут усе й поїдете назад додому?» — питав посадовець. Донецьк за ці роки так і не був, на жаль, визволений, але на перспективне робоче місце прийняли тоді іншу людину.

«Якщо відстежувати загалом динаміку розв’язання проблем ВПО починаючи з 2014 року, то виконано чималий обсяг роботи, — зауважує Олександр Ворошков. — Вжито багато своєчасних заходів, зроблено корисних справ, докладені зусилля дали свій результат. Але залишається багато системних проблем, які можуть бути розв’язані лише на загальнодержавному рівні. Відчувається певною мірою недосконалість чинного законодавства, та ще й пандемія коронавірусу додала складнощів...».

Експерт зауважує, що життя в умовах тривалої вимушеної міграції накладає свій відбиток на життєвий уклад і на всю психологію переселенця, оскільки людина позбувається зв’язку зі своєю громадою — зі співтовариством сусідів, однодумців, знайомих, старі зв’язки з роками втрачаються назавжди, а на новому місці мігранту буває важко почати життя наново. До всього ж, нерідко переселенці змінюють місце проживання по 5—7 разів.

«На мій погляд, головною проблемою, яка заважає інтеграції й адаптації внутрішньо переміщених осіб у суспільство, є те, що вони досі здебільшого не стали повноцінними членами територіальних громад, — зауважує Олександр Ворошков. — Навіть те, що ВПО можуть голосувати на місцевих виборах, все одно не розв’язує остаточно цієї проблеми. Внутрішньо переміщена особа повинна бути членом громади, щоб відчувати свою залученість, свою адаптацію та інтеграцію у спільні справи. Переселенець повинен брати участь в ухваленні всіх рішень, причому не лише голосувати на виборах. Адже ВПО є також платником податків. Це перша проблема.

А друга проблема, і вона є основною, це житло. Повинні бути програми, включно з тимчасовим та соціальним житлом, доступним житлом, іпотекою, різними компенсаціями. Будь-які форми розв’язання житлової проблеми доречні, і настав час переводити це питання на масове вирішення по всій Україні. І також, безперечно, робота. Навіть якщо за наявності хорошого житла в регіоні відсутня робота, це не дасть змогу людині нормально почуватися й повноцінно жити».

Якими будуть реальні кроки?

Спільна робота із забезпечення потреб внутрішньо переміщених осіб триває. Зокрема, витрати місцевих бюджетів Донецької області на підтримку переселенців лише з початку 2021 року становили 25 мільйонів гривень.

Як повідомила директор департаменту соціального захисту Донецької облдержадміністрації Олена Токарєва, це виплати соціальної допомоги відповідно до категорій ВПО, зокрема одноразова адресна допомога для покриття витрат на проживання та оплату житлово-комунальних послуг.

«Істотну допомогу ВПО надають Авдіївська ВЦА, Бахмутська, Добропільська, Краматорська, Лиманська, Маріупольська, Мирноградська, Покровська, Селидівська територіальні громади», — сказала Олена Токарєва.

Водночас, за її словами, зовсім не передбачені гроші на допомогу переселенцям в Андріївській, Гродівській, Званівській, Комарській, Криворізькій, Мангушській, Мирненській, Миколаївській, Сартанській, Світлодарській та Черкаській територіальних громадах.

До спільної роботи й обговорень нагальних питань внутрішньо переміщених осіб постійно долучаються державні посадовці різного рівня, представники Міжнародної організації з міграції, Уповноважені Верховної Ради України з прав людини.

У вересні цього року МОМ провела презентацію доповіді «Профілювання ситуації внутрішньо переміщених осіб у Краматорську та Сєвєродонецьку з особливою увагою до питань житла».

Представники Міжнародної організації з міграції, зокрема, оприлюднили результати дослідження, проведеного в рамках житлового проекту «Покращення житлових умов внутрішньо переміщених осіб на cході України». Мета ініціативи полягала, серед іншого, у забезпеченні доступним житлом внутрішньо переміщених осіб у постраждалих від конфлікту районах на сході України. Результати цього дослідження дали змогу повніше зрозуміти проблеми ВПО, отримати загальне уявлення про поточний профіль переселенців, дізнатися про умови їхнього життя, а також житлові потреби й уподобання.

Про нагальні проблеми внутрішньо переміщених осіб йшлося й у червні на робочій зустрічі в Донецькій ОДА, в якій взяли участь національний координатор Міжнародної організації праці Сергій Савчук, заступник голови облдержадміністрації Юлія Костюніна, представник Уповноваженого Верховної Ради України з дотримання рівних прав і свобод Віктор Іванкевич та представник Уповноваженого Верховної Ради України з дотримання прав жителів Донецької та Луганської областей Костянтин Черніков.

На заході, до якого долучилися також керівники департаментів облдержадміністрації та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, йшлося про дотримання прав ВПО та осіб, які постраждали від збройного конфлікту, зокрема права на соціальний захист, на житло, на пенсійне забезпечення тощо.

«Наше завдання — захистити, роз’яснити й допомогти усім громадянам із числа ВПО — і тим, хто мешкає на території, підконтрольній українській владі, і тим, хто перемістився до нас у пошуках прихистку, — наголосила Юлія Костюніна. — Адже головний пріоритет у нашій роботі — зробити якомога більше, щоб кожен, хто потребує допомоги, відчув увагу та підтримку з боку області та держави».

Національний координатор Міжнародної організації праці Сергій Савчук розповів про досвід цієї структури у працевлаштуванні переселенців. Успішному пошуку підходящої роботи для переселенців сприяє, зокрема, співпраця МОП з Державною службою зайнятості України.

Крім допомоги в працевлаштуванні, Міжнародна організація праці підтримує переселенців у відкритті власної справи в рамках програми «Розпочни та вдосконалюй свій бізнес».

За словами Сергія Савчука, на цей час організація налічує чимало історій успіху. Адже, перебуваючи в складних життєвих обставинах, переселенці отримують надію на офіційне працевлаштування та можливість змінити своє життя на краще.

Фото автора.