Викладає англійську мову та образотворче мистецтво. А у вільний час працює з деревом, створюючи шедеври.
«Мені завжди подобалося гуцульське народне мистецтво, особливо різьблення. Та щоб цим займатися, треба закохатися в дерево, зрозуміти, що воно живе. Хоча це захоплення вимагає деяких жертв. Спочатку часто різала пальці до крові. Але навіть це не могло зупинити моє бажання навчитися правильно тримати в руках долото і молоток.
Мій батько колись працював із деревом, показував мені деякі елементи різьблення. Я навіть хотіла вчитися на народного майстра. Але вступила на факультет іноземних мов Чернівецького національного університету. Пізніше у цьому виші здобула ще одну вищу освіту — закінчила факультет архітектури, будівництва і декоративно-прикладного мистецтва. Тобто все-таки стала, як мріяла, народним майстром», — розповіла пані Галина.
У неї уже понад 60 робіт. Більшість із них тепер в українських музеях та приватних колекціях за кордоном. Це тарелі, скриньки, картини, хрести. «Таріль «Оберіг» вирізьбила з груші, яка добре ріжеться. Відтворила на ньому всі хрести, які використовував класик народного різьбярства Юрій Шкрібляк. Використовую у своїх роботах традиційні буковинські та елементи трипільської культури. Це зашифрований код наших предків. Маю тарелі «Яриловий дар», «Трипільське сонце». А за таріль «Ювілейний» із тризубом у центрі, над яким працювала два місяці, отримала президентську стипендію», — каже вона.
Майстриня вирізьбила з груші найбільшу в Україні булаву, яка важить 25 кілограмів. Її довжина — 2,3 метра, ширина — 55 сантиметрів.
У жовтні 2018 року встановила ще один рекорд — створила найбільший козацький бунчук ручної роботи, який був символом гетьманської влади. Його довжина — 182 сантиметри.
«Для бунчука потрібен був натуральний кінський волос. Поїхали з друзями в Карпати шукати коней відповідного забарвлення. Троє господарів погодилися, щоб ми зістригли трохи волосся з їхніх коней. Нині цей бунчук зберігається у краєзнавчому музеї», — каже пані Галина.
Чернівецька область.
Фото Надії Будної.
