Картина «Пієта» (2008 р.) народного художника України, лауреата Шевченківської премії Валерія Франчука символізує плач матері-України над душами її загиблих дітей.

Фоторепродукція з сайту v-franchuk.com.ua

У суботу, 27 листопада, о 16-й годині  мільйони українців у всьому світі запалять у своїх вікнах, біля меморіалів та хрестів свічку пам’яті на згадку про 10 мільйонів 500 тисяч українців, знищених у 1932—1933 роках комуністичним тоталітарним режимом як нація, що могла змінити країну, яку вибудував Сталін. Саме така цифра фігурує у матеріалах досудових досліджень, оприлюднених у виданні «Геноцид українців. 1932—1933», з яким Володимир Сергійчук, голова Міжнародної асоціації дослідників Голодомору-геноциду, завідувач кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, ознайомив під час прес-конференції «Реальні факти підрахунку жертв Голодомору-геноциду 1932—1933 років», що відбулася в Києві.

«Книга «Геноцид українців. 1932—1933» містить матеріали досудового розслідування, яке здійснила окрема слідча група Головного слідчого управління СБУ, — наголошує дослідник. — Тут є загальна, комплексна історико-криміналістична експертиза та сім експертиз, зокрема й лінгвістична, здійснені на вимогу Генеральної прокуратури України. Матеріали, які є в цій книзі, базуються і на нових дослідженнях, з’явилися нові напрями досліджень, нові документи. І можна говорити про конкретну цифру втрат згідно з первинними документами наших вітчизняних архівів, свідченнями очевидців, які ще живі, висновками багатьох авторитетних дослідників голодомору.

Цифра, яка виводиться у матеріалах досудового розслідування, — 10,5 мільйона жертв». Він нагадав, що в Україні з 2009 року фігурує інша цифра — 3,5 мільйона жертв, яка встановлена нефахово.

Штучний голод, організований Сталіним та його поплічниками, найболючіше вдарив по дітях і молоді, у яких розчерком пера тирана у страшних муках забрано життя, у тих, хто вижив, — здоров’я. Дослідники наголошують, що геноцид призвів до появи в українців страху бути знищеними за вияви українськості і став причиною деформації української ідентичності. Страх говорити правду про голодомор, бути українцем, тривала депресія, бажання забути все, що сталося, призвели до втрати індивідуальної і колективної пам’яті, історичної правди про злочин геноциду та появи історичної колективної психотравми української нації. Так ламалося традиційне українське суспільство, знищувався менталітет, народна культура, що формувалися сотнями і тисячами років.

«Найбільше помирали маленькі та найстарші діти. Це все є в матеріалах досудового розслідування», — зазначає Володимир Сергійчук (на знімку). І додає, що «на основі первинних документів вдалося встановити, що в межах України мінімальна смертність була 9 мільйонів 100 тисяч. Ми ж говоримо про 10,5 мільйона жертв, враховуючи понад мільйон українців з-за меж України, зокрема з Кубані».

Науковець наголошує, що раніше, попередніми істориками та демографами, не використовувалася одна із форм обліку — це наповнення початкової школи учнями, зокрема перших класів. Дослідження цих документів, які збереглися, бо багато свідчень про злочин проти людяності було свідомо сфальсифіковано чи й знищено, показали смертність у середньому 40 відсотків дітей.

Крім того, нові дані вдалося отримати у трьох казахстанських архівах, де працював історик. Але, щоб мати точнішу картину геноциду українців, зазначає дослідник, необхідно вивчити архіви Поволжя — у ті часи від Слобожанщини до Саратова тяглися села і містечка, жителями яких були переважно українці.

«Ці матеріали вже розставили всі крапки над «і». Ми можемо уточнювати, додавати, але загалом цифра визначена. Вона визначена через досудове розслідування, слідство відбулося відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. У підготовці цієї експертизи взяла участь Національна академія правових наук. Це дуже важливо», — підкреслює Володимир Сергійчук.

Радянська влада приховувала правду про організовані комуністичним режимом штучні голоди. За спогади про голодомор, розмову про ті страшні часи можна було поплатитися не лише кар’єрою, а й свободою. Правда відкрилася з набуттям Україною незалежності. В Інституті дослідження Голодомору наголошують, що репресивна політика приховування комуністичним режимом правди про злочин геноциду та нищення історичної пам’яті призвела до подальшої травматизації української нації. Відсутність пам’яті про злочин геноциду в українців зумовила політичний і моральний дискомфорт та роздвоєння національної свідомості сучасного українського суспільства. Нащадки жертв отримали травму геноциду — одну з найважчих серед інших видів колективних травм.

За даними Національного музею Голодомору-геноциду, вчинення геноциду в Україні у 1932—1933 роках підтверджують 3456 знайдених та розсекречених документів органів влади та Комуністичної партії, у тому числі за підписом Сталіна; 3186 книги реєстрації актів про смерть у 1932—1933 роках, що підтверджують масову загибель населення від штучного голоду; свідчення 1730 свідків та потерпілих від злочинних дій тоталітарного режиму; 857 масових захоронень, де поховано жертви геноциду; 735 населених пунктів, колгоспів, сільрад і районів України, в яких влада впровадила режим «чорних дощок»; 400 знайдених та розсекречених документів Галузевого державного архіву СБУ, що підтверджують організацію владою штучного голоду; архівні документи дипломатичних представництв іноземних держав; архівні документи, що свідчать про масове переселення етнічних росіян в Україну; фотодокументи, якими зафіксовано трагічні події Голодомору.

«Коли 2009 року вперше постало питання визнання Голодомору геноцидом через судову систему, було доручено Інституту демографії здійснити комплексну експертизу, що дала б можливість не тільки вказати на винуватців організації Голодомору, а й визначити кількість жертв. І Генеральна прокуратура 7 вересня 2009 року зазначила, що експертиза не вирішує необхідний спектр питань, який дасть змогу надати правову оцінку діям певних осіб, і що без проведення комплексної судово-демографічної експертизи неможливо прийняти у справі законне рішення», — наголошує Володимир Сергійчук. І додає, що на основі нового дослідження СБУ має передати зібрані матеріали до суду.

Фото з відкритих джерел.