Гуцульська коляда у Криворівні (Івано-Франківська область).
І кожен рік, в особливий день, по-дитячому затамувавши подих, вдивляємося у височінь, де ось-ось янгол із золотими крилами запалить першу зіроньку, провіщаючи «Христос народився!».
З благою вістю, під сурми воїнства небесного, спускаються на землю Мир і Злагода, Щастя і Добро, Надія, Віра і Любов — головне не розминутися з ними і з чистим серцем запросити в свій дім. Різдво Христове — це свято народження і відродження, яке зобов’язує нас відкрити душі і пройнятися духом любові до усього сущого на землі та будувати родину, націю, державу, нове життя за мораллю і заповідями Божими.
Святий Іоан Золотоустий стверджує, що сяйво зірки на небі і її хід по небу до того місця, де народився Месія, Син Божий, було знаком ангела Божого. Згідно з Євангелієм, Ісус Христос явився на світ у Вифлеємі, куди здалеку прийшли Діва Марія, Мати Божа та Йосип Обручник. Вільних місць в готелях не знайшлося і подорожуючим довелося ночувати в печері, в якій був хлів для худоби. Новорожденного Ісуса Христа мати поклала на сіно в ясла. І тут же про найбільше диво на цьому світі простим пастухам сповістив Ангел: «Я сповіщаю вам велику радість, яка буде усім людям: бо нині народився вам в місті Давидовому Спаситель, Який є Христос Господь! І ось вам знак: ви знайдете Немовля в пеленах, яке лежить в яслах (Лк. 2, 10-12)». Пастухи першими поспішили вклонитися новонародженому Спасителю. З путівною дивовижною зіркою прийшли з дарами Цареві Світу і волхви — древні мудреці, що принесли золото, ладан і смирну. Золото — як Цареві, ладан як Богові, смирну як людині. «Святкуючи Різдво Христове ми вшановуємо не день народження, а подію незрівнянного, виняткового значення й величне таїнство Боговтілення — Бог Предвічний народжується як Син Людський», — зазначає митрополит Київський і всієї України Епіфаній. І додає «Різдво Христове навічно вже стало поворотним моментом для цілого світобуття».
Різдву, за церковним статутом, передує чотиритижневий піст. У цей час господині прибирали хати, прикрашали їх вишитими рушниками й килимами. Заздалегідь готувалися і до Святвечора — в’язали з необмолоченого снопа різдвяне деревце, символ безперервності роду та спадкоємності поколінь, та скликали до столу родичів. В українських родинах Свята вечеря традиційно складається із 12 пісних страв — куті з маком і медом, узвару, голубців з тертої картоплі, вареників з капустою і грибами, риби запеченої і смаженої, пирогів з різними начинками. На стіл подають солені огірки і гриби, оселедці, картоплю з грибною підливою, страви з гороху і квасолі. А вже наступного дня — на Різдво — голубці з м’ясом, запечену качку, холодець та інші наїдки.
Як тільки зажевріє перша зірочка, родина зі словами «Христос народився! Славімо Його!» сідає до святкового столу, а вже після вечері розпочинаються колядки, що прославляють маленького Ісуса та Матір Божу і нагадують нам про відповідальність перед істиною. Тож нехай у ці святкові дні кожна людина відшукає провідну зірку, що осяє їй правильний шлях і приведе до мети та спасіння.
