Водохреще. Київ. Гідропарк. Освячення води Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм.
Сьогодні українці разом з усім християнським світом відзначають третє, завершальне свято різдвяно-новорічного циклу — Хрещення Господнє. В народі його ще називають Водохреща, Водохреще, Водохрестя, Йордан, Ордань, Водощі. Це одне з найдавніших церковних свят, яке відзначають ще з апостольських часів.
19 січня Церква згадує одну з ключових євангельських подій — у цей день Ісус Христос, що вже мав тридцять років, прийшов до Іоана Предтечі, щоб той його хрестив. Під час обряду хрещення у річці Йордан на землю з небес зійшов Святий Дух у вигляді голуба, і в ту ж мить почувся голос Бога-Отця: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав».
Митрополит Київський і всієї України Епіфаній наголошує, що цей день носить ще й назву Богоявлення. У давнину Богоявлення і Різдво відзначались як одне свято, але з часом його розділили.
«Господь, Який прийшов у світ і прийняв людську плоть, прийшов заради нашого спасіння, омиває наші гріхи і світу у Йордані. Сам Господь не мав потреби у хрещенні, але Він виконував закон, який слід було виконати і дає нам приклад того, що ми — християни — маємо прислухатися до церкви», — зазначає митрополит Епіфаній.
У Богоявлення у всіх храмах служиться Святкова літургія, що завершується освяченням води. Відомий український етнограф та фольклорист Олекса Воропай описував святкування Йордана в Україні так: «Ранком у церкві відбувається Богослуження. По Богослуженні весь народ іде процесією на річку до хреста. Попереду несуть дерев’яний церковний хрест і хоругви, хор співає «Голос Господній...», за хором іде священик, приклавши золотий хрест до чола, а за священиком — народ. До річки на Водохрища йдуть усі: старі, молоді і діти. Кожен несе з собою пляшку або глечик на воду. Хлопці ще несуть з собою голубів, а мисливці — рушниці, заладовані клейтухом. На колишній Гетьманщині, де ще козацька традиція не згасла зовсім, парубки та молоді чоловіки їхали до річки на конях, заломивши по-козацькому сиві шапки. Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а в цей час хор голосно співає: «Во Йордані крещающуся Тобі, Господи...».
Богоявленська вода має цілющі властивості і є оберегом від хвороб та злих сил. Її зберігають протягом року, і вона не псується. Те, що вода на Йордан набуває унікальних властивостей і змінює структуру, підтверджують навіть вчені. Тож, як співається в колядці, нехай святая йорданськая водиця святиться, веселиться, як нині, і в рік, і від року в рік, і на цілий вік. Дай, Боже!
Фото Олександра КЛИМЕНКА (з архіву «Голосу України»).
