Десять найпопулярніших туристичних місць і пам’яток обрали із 145, підрахувавши, скільки разів їх позначили в соціальній мережі Інстаграм.

Як зазначають у Національному заповіднику «Софія Київська», про своє захоплення містом над Дніпром в Інстаграмі розповіли 22 мільйони людей. Завдяки їх враженням Київ із тисячолітнім собором, про який на туристичній платформі написали «добре збережений інтер’єр та колекція мозаїк і фресок, датованих XI століттям, варті подорожі», посів у рейтингу четверте місце, поступившись Риму з його Колізеєм і Пантеоном, Ріо-де-Жанейро зі статуєю Христа-Спасителя, Венеції з її лагуною та обійшовши такі популярні міста, як Флоренція, Прага і Будапешт.

Бої за історію Софії

Софія Київська, як зазначає доктор історичних наук Надія Нікітенко, — унікальна символіка високої духовної культури наших предків. «І після 200 років вивчення вона досі зберігає свої таємниці. Про дату спорудження храму, ім’я князя-будівничого, зміст сюжетів мозаїк та фресок, їх зв’язок із київською дійсністю та про багато іншого в царині історії, архітектури, монументального живопису собору гостро дискутують вчені», — каже професорка. З 1977 року вона працює в Національну заповіднику, де комплексно досліджує Софію як визначну мистецьку пам’ятку, феномен духовної культури та унікальне історичне джерело. Саме вона, авторитетний історик-культуролог, відкрила та всебічно обґрунтувала факт будівництва Софійського собору у 1011—1018 роках, на зламі правлінь Володимира Великого та його сина Ярослава Мудрого.

Надія Нікітенко з цієї проблематики захистила кандидатську та докторську дисертації, написала 30 наукових монографій і книжок, понад 300 статей. Вона глибоко дослідила візантійський вектор тих культурних підвалин, які народили феномен Софії Київської та зумовили час її появи. Утім, дата закладення собору тривалий час була темою наукової суперечки між дослідницею та академіком НАНУ Петром Толочком. Надія Нікітенко, спираючись на відкриті нею дані, стверджувала, що собор був закладений київським князем Володимиром 4 листопада 1011 року, а освячений 11 травня 1018 року Ярославом. На користь цих дат, крім «Слова про Закон і Благодать» митрополита Іларіона і «Хроніки» єпископа Тітмара Мерзебурзького, свідчать і найдавніші графіті на фресках Софії Київської, датовані 1018-м, 1019-м, 1022-м і 1023 роком. Уже до цих років собор був побудований і прикрашений мозаїками та фресками. Тобто будівничим собору був Володимир, а Ярослав, який став київським князем у 1017-му, лише завершив та рукою своїх літописців повністю привласнив собі цю справу.

Академік Толочко, на думку якого, можна сперечатися тільки про 1017—1037 роки, назвав свого часу роботу Надії Нікітенко науково-популярною, а «ультраранню» дату заснування собору — плодом фантазії й безвідповідальним епатажем. Хоча давнішу, лише на шість років, дату заснування собору (1017) він вважає цілком «легітимною». Досить прозора тенденція: Північно-Східна Русь мовби культурно цивілізує Південно-Західну. Мовляв, Ярослав прийшов з Новгорода, силою захопив київський стіл і побудував тут розгромленим ним киянам грандіозну Софію, що стало прелюдією небаченого розквіту Русі. Як кажуть, історію пишуть переможці... Усе якраз навпаки: правління Ярослава було лише слабким повторенням правління його батька і прелюдією занепаду Русі — так слушно пи-сав наш великий історик М. Грушевський. Це й доводить Софія Київська.

Після численних конференцій науковців на підтримку своїх позицій, статей у різних виданнях, суперечка вийшла на міжнародний рівень, і в рік відзначення 1000-ліття від часу заснування Софії Київської, що відзначалося за рішенням ЮНЕСКО, дійшло до звернення до цієї поважної організації із пропозицією скасувати святкування. Цим відверто обстоювалась позиція «русского мира», тому відновлення історичної правди та піднесення міжнародного іміджу України категорично не влаштовували противників святкування. Нині дата побудови собору, встановлена професоркою, визнана багатьма фахівцями і внесена до українських підручників.

Фото Юрія ПЕРЕБАЄВА.

Продовження у № 25 за 10 лютого 2022 року.