...Автобус запізнювався, тож на зупинці між земляками зав’язалася розмова.
— Оце купила хлібину і батон, заплатила 51 гривню. Як жити з такими цінами на нашу пенсію? — бідкалася старенька. — А ще ж і за житло плати, і ліки купуй!..
— Ціни якось переживемо, — обізвалася інша жінка. — А ось те, що біля Овруча, на кордоні з Білоруссю, вже російські танки стоять, — ото біда!
— Та не вірте ви тим балакунам з телеекрана! — загасив цигарку чоловік. — Щоби принизити партію конкурентів, вони що завгодно вигадають!..
— Нехай собі сваряться, а нам же якось жити треба, — хвилювалася молода жінка. — Автобус запізнюється, а мені дитину зі школи забрати необхідно. Уроки закінчаться, вона десь піде — і хто зна, що може трапитися. Дітей берегти потрібно!
Підійшов автобус, і розмови затихли. Але на запитання, що тривожать людей, — не тільки на зупинці, всіх, — хотілося б отримати кваліфіковані відповіді від тих, хто знає ситуацію в області. Тож звертаюся до науковця і політолога Геннадія Махоріна та історика й аналітика Сергія Собчука. І ось що вони розповіли.
Геннадій Махорін:
— Так, дітей справді потрібно берегти. Головне управління статистики в області підбило демографічні підсумки 2021 року, і виявилося, що за 11 місяців у нас народилося 7 884 немовляти, а у вічність відійшли 21 552 наші земляки. Тобто, на 100 % померлих припадає лише 37 % новонароджених. А загалом населення нашої області нині становить 1,18 мільйона чоловік. Це — найменше за всю історію незалежності України.
Така сама кількість жителів у нашій області, як дослідила обласна газета «Житомирщина», була 80 років тому, у 1944-му, коли край визволили від нацистів. Тоді все можна було пояснити: чоловіки воювали на фронті. Жінок також поменшало: дехто був в евакуації — десь у Казахстані, багатьох вивезли на роботи до Німеччини.
Журналіст:
— Тоді була світова війна. А чим пояснити, що тільки за минулий рік, як пише газета «Житомирщина», населення в нас зменшилося на 14 587 осіб. Тобто, з карти області ніби зникло таке солідне районне місто, як Радомишль!
Сергій Собчук:
— Насамперед — рівнем життя. Виробництво у нас знищено. Це й зробило Україну найбіднішою державою в Європі.
Журналіст:
— Справді, ще не так давно в Житомирі працював завод «Електровимірювач», де було сім тисяч робочих місць і де виготовляли апаратуру для космічних ракет та військової техніки. Після розпаду СРСР цей завод хотіли придбати Сполучені Штати. Не придбали... На даху зруйнованих корпусів уже поросли берези. Так само й завод верстатів-автоматів — він був одним із найпотужніших і найновіших у Європі. Тепер його територія зруйнована, очищена і вже готова піти під забудову котеджів. Загинув і завод «Промавтоматика», де виготовляли автоматичні системи управління для атомних електростанцій та космодромів. Так само зникли й інші підприємства. Нині вже добили навіть безневинну панчішну фабрику та знаменитий лікеро-горілчаний завод.
Сергій Собчук:
— До того ж спорожніли села. Коли розпалися колгоспи, люди втратили роботу, й молоді сім’ї перебралися до міста — там було більше перспектив. Щороку більше тисячі земляків знаходять роботу за кордоном, особливо в Польщі. Адже саме на Житомирщині — найбільша польська діаспора України, тож саме там є багато рідних і друзів. Та й не тільки в Польщі, а й у Німеччині, Чехії, Великій Британії наші земляки працюють не тільки на збиранні полуниці. Багато людей з вищою освітою мають там постійну фахову роботу: в медичних закладах, на підприємствах, у галузі комп’ютерних технологій...
Журналіст:
— Перед кожними виборами всі кандидати на різні владні посади обіцяють людям багато доброго. Що ж заважає ті обіцянки виконувати: відновити виробництво, підняти рівень життя?.. Чи всі зусилля спрямовані лише на те, щоби перемогти конкурентів?
Геннадій Махорін:
— Так, в нашій області, як і в усій Україні, працюють багато партій. Але обстановка в нас нині спокійна, відкритої ворожнечі між ними немає. Що буде ближче до виборів — побачимо. Прикро, але більшість людей уже втратили віру, що можна якось змінити життя на краще.
Жоден мітинг із плакатами біля будинку обласної чи міської ради, під облгазом чи обленерго не спонукав чиновників відмінити свої важкі для народу рішення. У жоден майдан люди вже не вірять. Хоча, якщо терпець увірветься, — може вибухнути такий майдан, якого ще не було.
Сергій Собчук:
— Світові експерти нині визнають Україну однією з найбільш корумпованих держав. Прикро, що і з цим наші люди вже змирилися. Корупція процвітає скрізь: від печерських пагорбів у Києві до села у поліській глибинці.
Журналіст:
— Як же за такої ситуації протидіяти російським танкам, що, за інформацією, яку поширюють, стоять у Білорусі біля кордону з Україною, неподалік від наших міст — Овруча, Олевська, Народичів?
Сергій Собчук:
— Дослідники встановили, що нині 25 % населення України живе у постійній підвищеній тривозі. До цього призвели поширення коронавірусу і постійні локдауни, війна на сході, а тепер — ще й російські танки біля кордону з Україною. На це й розраховують деякі корисливі політикани: щоб відвернути увагу людей від насущних проблем, їм підкидають для обговорення якусь зовнішню загрозу.
Дається взнаки і радянське виховання, і те, що на той-таки житомирський льонокомбінат набирали дівчат не з приміських районів, а привозили з Іваново чи з Воронежа. Наших хлопців направляли до війська та на роботу в Магадан і Тюмень. Так створювалися змішані родини. А в незалежній Україні державної патріотичної ідеології, по суті, й не було...
Геннадій Махорін:
— Хоча й патріотів у нас чимало. Про це свідчить і наша ударна 95-та бригада, що гідно проявляє себе на сході, і ще багато чого. Більшість жителів області добре розуміє, що Росія завжди була агресором, котрий давно привласнив собі все українське: скарби скіфських курганів, церкву, літературу, провідних діячів культури, мистецтва, інженерії, науки. При всьому тому, українці для росіян так і не стали рівноправними: залишилися сміттям, «хохлами»... Тож у нас в області вже створено загони територіальної самооборони, котрі активно навчаються, підбирають оснащення. Тож за світле майбутнє нашої України іще поборемося...
Розмову записала заслужений журналіст України
Житомирська область.
