Оксана Складна.
2003 року при ОНУ ім. І. І. Мечникова за ініціативою доктора психологічних наук, професора, директора наукового центру психології часу Бориса Цуканова з’явилася психологічна служба, покликана допомогти студентам подолати кризу розлуки з батьківським домом та входження до самостійного життя, а співробітникам вишу — у розв’язанні всіх проблем, з якими стикаються дорослі люди.
Лілія Михайловська.
Талановитий вчений виявився провидцем, він раніше за інших зрозумів: проблема самотності у сучасному світі ставатиме дедалі актуальнішою, дедалі частіше студентам необхідні будуть консультації та підтримка у вирішенні різних питань. І отримати їх можна лише у живому, а не віртуальному діалозі з небайдужими та професійно підготовленими людьми. На сьогодні служби психологічної підтримки є лише у двох одеських національних університетах, а мали б працювати у всіх вишах без винятку.
— Сьогодні є величезна прірва між реальним життям та тим уявленням про нього, з яким студент приходить до вищого навчального закладу, — каже начальник психологічної служби Одеського національного університету ім. І. І. Мечнікова Оксана Складна. — Діти формують своє уявлення про життя з різних шоу, картинок у соціальних мережах, їх привчають до того, що життя може одразу змінитися на краще, що їм запросто вдасться здійснити будь-яку мрію і жодних зусиль для цього докладати не треба. Культ успішності за будь-яку ціну став головним у системі цінностей багатьох представників підростаючого покоління.
Але, вступивши до вишу, людина стикається з необхідністю вивчати велику кількість різних предметів, які не мають жодного відношення до її уявлення про майбутню професію. Предметів складних, для опанування яких треба докласти чимало зусиль. Потім виявляється, що життя в Одесі коштує недешево і треба думати про додатковий дохід на додачу до стипендії. Складно адаптуватися до життя в гуртожитку, де треба знаходити спільну мову з різними людьми. А ще не так просто знайти друзів, з якими можна відкрито поспілкуватися.
Усі ці проблеми накривають як снігова лавина, і діти не витримують такого навантаження. Скільки з них приходить, уже налаштувавшись кинути виш. Доводиться їм терпляче пояснювати, що навчання будь-якої професії неможливе без опанування загальних дисциплін. Крім того, якщо захочеться зайнятися чимось іншим, можна потім здобути другу освіту. Але для цього доведеться спочатку попрацювати, щоб вистачило грошей на життя в обраному місті і на оплату другої освіти.
Серйозною проблемою, з якою постійно стикаються співробітники служби, стала відсутність у студентів навичок звичайного спілкування. Віртуальний світ Інтернету, який так полюбився багатьом із них, позбавляє можливості навчитися спілкуватися з однолітками у реальному житті. Брак нормального спілкування з батьками, які постійно зайняті своїми справами, теж лише посилює відчуття непотрібності, що виникає у багатьох молодих людей.
— Буває, дівчина приходить і півгодини сльози ллє, — продовжує Оксана Складна. — Їй потрібен час, щоб налаштуватися і, може, вперше в житті спробувати сторонній людині розповісти про свої проблеми. Невиправдані надії, нерозділене кохання стають причиною появи суїцидальних настроїв, затяжних депресій. Достатньо ситуацій, коли проблеми пов’язані зі станом здоров’я студентів. Тому нам доводиться працювати у тандемі й з медиками. Від початку пандемії кількість звернень різко зросла. Залишившись наодинці зі своїми нерозв’язаними проблемами, люди особливо гостро відчули їхню вагу. Телефон служби не замовкає.
Оксані Складній та її колезі Лілії Михайловській доводиться допомагати студентам в опануванні техніки проходження тестування під час прийому на роботу, у навчанні мистецтва самопрезентації. Вони пишаються, що їхні консультації допомогли всім без винятку студентам отримати вакансії, на які вони претендували.
У психологічній службі сьогодні працюють лише дві особи. Формально на кожну консультацію приділяється година. Насправді цього замало — студенти повільно, крок за кроком, звикають і відкриваються психологу. Буває, тільки на четвертій зустрічі вони наважуються заговорити про те, що їх турбує насправді. І процес розв’язання проблеми також не обмежується однією зустріччю. Тому говорити про нормований робочий день психологів тут не доводиться. Буває, студентці зручно зустрітися із психологом увечері, і ніхто не відмовить їй у цьому. Дзвінки телефоном продовжуються і ввечері. Формально психолог може не відповісти, але це лише формально.
Розуміючи, що студентам дуже потрібна допомога, робочий день у співробітників служби продовжується і тоді, коли вони вже вдома.
За свою роботу Оксана Складна та Лілія Михайловська отримують зовсім невеликі зарплати. За кордоном, у розвинених країнах, більшість населення має своїх психологів, психотерапевтів, психоаналітиків, і коштують ці послуги дуже дорого. Це реальність сучасного світу, в якому люди живуть в умовах хронічних стресів та високого інформаційного навантаження, і тому не можуть обходитися без психологічної допомоги. У ситуації з психологічною службою ОНУ ім. І. І. Мечникова це, скоріше, хобі співробітників задля порятунку студентів, які насправді ще діти. Розуміючи, як важливо підтримати студентів, уберегти їх від неправильних вчинків та розчарувань, співробітники жертвують своїм часом та здоров’ям. Хотілося б, з огляду на вимоги часу та міжнародний досвід, побачити аналогічні служби у всіх вітчизняних вишах. Щоправда, з вищими, такими, які відповідають рівню емоційних та інтелектуальних витрат зарплатами та умовами праці працівників.
Одеса.
Фото надано автором.