Як інформує пресслужба суду, слухання буде присвячено розгляду клопотання про тимчасові заходи, про які запросила Україна. «Міжнародний суд, головний судовий орган ООН, проведе публічні слухання у справі щодо звинувачень у геноциді, відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду і покарання за нього (Україна проти Російської Федерації), у понеділок, 7 та вівторок, 8 березня 2022 року, у Палаці миру в Гаазі, де розташований суд», – йдеться зокрема у повідомленні.

Тим часом міністр закордонних справ Нідерландів Вопке Хукстра на спеціальній сесії Радбезу ООН виступить за створення бази даних про військові злочини, які скоює РФ в Україні.  «Від імені Нідерландів Хукстра виступатиме за створення спеціальної бази даних, у якій збиратимуться докази військових злочинів», - йдеться у повідомленні. За словами нідерландського міністра, база даних має бути створена якнайшвидше, оскільки дуже важко в умовах війни збирати докази.

«Ми хочемо мати змогу невдовзі реально боротися з порушеннями прав людини, щоб винні справді могли бути притягнуті до відповідальності», - наголосив він, повідомляє Укрінформ.

На фіксації військових злочинів, вчинених Росією в Україні, вирішив зосередитися і  Bellingcat, повідомив її керівник Христо Грозєв. «Ми вирішили сфокусувати нашу роботу  не на тому, щоб підраховувати скільки жертв серед російської армії, тому що це одна з тем, яку ми хотіли також відобразити, оскільки в Росії це важлива тема. Як ви знаєте, публічно такі визнання наближаються до нуля. Але військові злочини – це те, що потребує дуже докладного архівування, вимагає того, щоб це робилося так, щоб потім у суді це було прийнято як доказ. Отже, майже весь наш ресурс зараз сфокусований саме на цьому», - сказав Христо Грозєв в інтерв’ю  НВ. Він наголосив, що вже можна говорити абсолютно точно про те, що військовим злочином є  використання касетної зброї, касетної бомби. «Те, що ми бачили вчора в Харкові… Це кілька житлових будинків, у яких залишилися порожні циліндри після розривання цих касетних бомб. Сам факт, що немає жодного логічного пояснення, чому обстрілюють житлові будинки, з яких деякі не знаходяться поблизу військової інфраструктури, – це військовий злочин. Окремо від цього – всі ці приклади, які ми знайшли, про те, що бомбосховища, дитячі садки та лікарні були обстріляні – це військовий злочин».

Христо Грозєв також звернув увагу, що цього разу немає звичайної глобальної проблеми, коли ніхто не хоче прийняти на свою юрисдикцію розслідування військового злочину. «Тут бачимо навіть навпаки, - зауважив він. - У принципі військові злочини можуть розглядатися не лише Гаазьким судом – двома судами, – а й будь-яка сторона, яка має універсальну юрисдикцію, також може на себе прийняти таке зобов'язання. Ми бачимо бажання європейських країн, які мають таку юрисдикцію, також взяти на себе розслідування військового злочину. Такі країни, як, наприклад, Німеччина, Нідерланди тощо».