Колись приїздивши до Львова, я кілька разів відвідувала Личаківське кладовище. Цього разу також вирушила туди, щоб віддати шану сучасним героям, а ще буквально напередодні дізналася, що саме на цьому цвинтарі покоїться прах Степана Чарнецького (на знімку) – автора гімну Січових стрільців «Ой у лузі червона калина». Так, саме цього гімну, який нині наспівують і старі, і малі, і професійні музиканти, й аматори, і навіть світові зірки.
Приміром, нещодавно на знак підтримки нашої країни славень виконали музиканти легендарного Pink Floyd. А тон такому перфоменсу задав знаменитий вітчизняний музикант, фронтмен гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк. Він на початку широкомасштабної війни, що її розв'язала проти України росія, вийшов на площу Святої Софії і так проникливо доніс її слова до українців і світу, що пісня залунала багатьма мовами і вийшла на перші позиції багатьох музичних хітпарадів. А багато хто з українців ставить її на рингтони своїх телефонів.
Могилу на Личаківському кладовищі я таки відшукала. Але нині про пісню та її автора. До речі, свою популярність і славу «Калина» здобула давно. А почалося все ще 1913 року, в період зародження стрілецького руху. І ще тоді твір мав якщо не популярність, то розголос і увійшов до різноманітних співанок. А фактично пісня стала народною. Деякі джерела також стверджують, що до написання трьох останніх куплетів доклався Григорій Трух. Саме він і навчав співати «Калину» свою стрілецьку чоту, яку він очолював. Так підхопили її Січові стрільці, понісши дорогами визвольних змагань. На крилах революційно-патріотичних устремлінь січового стрілецтва під час Першої світової війни ця пісня почала ширитися Україною.
Але настали радянські часи і пісня (хто б сумнівався!) «Ой у лізі червона калина» потрапила під сувору заборону, як пішло в небуття й ім'я її автора – поета, музиканта, фейлетоніста, театрального діяча та критика Степана Чарнецького.
Народився Степан Чарнецький 21 січня 1881 року в селі Шманьківці наподалік Чорткова, що на Тернопільщині. Степан був останньою, тринадцятою, дитиною в родині священника. Проте у своєму повному складі сім'я Чарнецьких була недовго. Від тяжкої хвороби помирає батько та троє його братів. Мати залишається з десятьма дітками.
У 1883 році Чарнецькі переїздять до Станіслава (нині Івано-Франківськ), а згодом - до Львова. Тут, у місті Лева, Степан Чарнецький закінчує Політехнічний інститут, здобувши фах інженера будівельника. Проте технічна спеціальність не стала на заваді його ліричній душі, бо мав він багато мистецьких талантів. А допомагало в цьому йому ще й тісне спілкування з відомими в той час літераторами. Зокрема він товаришував з Іваном Франком, Василем Стефаником. Останній, до речі, був хрещеним батьком однієї з доньок Чарнецького. А ще він дружив і тісно співпрацював з Богданом Лепким. У Львові було видано й кілька збірок поезії Чарнецького. Проте чи не яскравіше виявився його талант саме в пісенній творчості і зокрема та завдяки пісні «Ой у лузі червона калина». До слова, варіантів пісні було декілька, і цьому є пояснення – така доля України.
1913 року Степан Чарнецький як режисер Львівського театру «Руська бесіда» вирішив оновити виставу свого товариша Василя Пачовського «Сонце руїни» про гетьмана Петра Дорошенка, який був відомий своїми планами об'єднання України. Тоді й була написана «Червона калина». У такий спосіб Степан Чарнецький вирішив замінити, на його думку, невдалу фінальну пісню "Чи я в лузі не калина була" на більш оптимістичну. Вже тоді він у розмові з товаришами сказав, що це буде сильна пісня.
І не помилився. Вистава з успіхом пройшла в багатьох містах, її визнали і Січові стрільці. Тож твір заслужено став їхнім гімном. Згодом пісня поширилась і для багатьох вона вже була народною. Підхопили цей дух гімну і воїни УПА, додавши своїх ноток.
«Марширують наші добровольці на кривавий лан.
Визволяти наших українців з московських кайдан.
А ми наших братів українців визволимо.
А ми нашу Україну, гей-гей, розвеселимо».
Мав своє продовження гімн також у 1980 році, коли українські дисиденти керівник хору «Гомін» Леопольд Ященко та правозахисниця Надія Світлична додали до нього ще один куплет.
Могила Степана Чарнецького на Личаківському кладовищі
Помер Степан Чарнецький 1 жовтня 1944 року. Тоді на західних землях уже панували совєти, тож про патріотичні пісні думати було небезпечно. За таке багато хто потрапляв до буцегарень Та хай там як, а пісня звучала. Навіть у стінах брежнєвських концтаборів наші патріоти примудрялись її співати, за що суворо каралися карцером та піддавалися жорстоким тортурам. Такі були часи. Тож і не дивно, що навіть на батьківщині автора в селі Шманьківці його земляки тривалий час не відали, хто ж автор цього твору, який став уже воістину народним.
Відкрилася правда лише напередодні відновлення нашої Незалежності. Тоді ж вдячні земляки поставили на малій батьківщині авторові славня пам'ятник, а згодом і почали проводити пісенний фестиваль «Червона калина». Варто зазначити, що 2016 року на цьому фестивалі було встановлено Всеукраїнський рекорд з наймасовішого виконання гімну Січових стрільців.
У стінах Верховної Ради пісню було виконано 24 серпня 1991 року, під час проголошення Незалежності України.
«А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо» співається в пісні. І це так символічно, коли ворог топчеться по нашій землі, коли гинуть наші славні воїни, захищаючи рідну землю. Попри все це ми вистоїмо, бо ж знову, як сказано в пісні : «Не журися, славна Україно, маєш вільний рід».
Рід і справді вільний і сміливий, тож і перемога буде за нами! І вона не за горами.
Фото з доступних джерел
