Сюди російські окупанти привозять своїх військовослужбовців, з числа важкопоранених у ході бойових дій, побоюючись, що дорогу до шпиталів Криму вони просто не переживуть. Люди в білих халатах, котрі давали присягу Гіппократа, не мають морального права відмовитися від надання їм допомоги. Але при цьому лікувати поранених не хочуть: адже відновившись, такі пацієнти знову стануть до лав московської орди, візьмуть до рук зброю, й убиватимуть наших людей. Тож дедалі більше співробітників ОКЛ (а це переважно висококваліфіковані фахівці) обирають виїзд з окупованого регіону – ризикують власним життям, аби не брати участі у порятунку життів окупантів. 

Як наслідок, на всю велику лікарню вже залишився один-єдиний анестезіолог. А в нейрохірургічному відділенні, де виконують унікальні операції на головному мозку, недорахувалися половини лікарів. Окрім хірургів та медсестер, стаціонар покинув і його директор Віктор Короленко. Завдяки цьому видатному організатору медичної сфери тут іще до війни розпочали операції з трансплантації органів – успішно пересаджували нирки, готувалися пересаджувати й серце. Тепер такі операції найвищого ступеню складності довелося відкласти аж до звільнення краю.

Розуміючи, через що медики змушені покидати рідне місто, земляки їх не засуджують – все розуміють. Та все ж тривожаться: а чи повернуться додому ці спеціалісти екстракласу після деокупації, чи не залишаться заробляти собі на хліб десь за кордоном? Втім, їх долі відстежують і в Херсонській облраді – адже ОКЛ є обласною комунальною установою. Голова облради Олександр Самойленко (нині він теж не на Херсонщині) запевнив власкора «Голосу України»: без роботи та заробітку вони однозначно не залишилися.

– Справді, багато висококласних херсонських лікарів з обласної лікарні виїхали на території, підконтрольні Збройним Силам України. Можу підтвердити, що всі вони тимчасово працевлаштовані й отримають зарплати в повному обсязі. Більше того: у випадку з тими ж хірургами та анестезіологами – їх участь в операціях Національна служба здоров’я України зараховує «на карб» тій медичній установі, де вони оформлені на постійну роботу. А від цього залежить і її бюджетне фінансування, – наголошує Олександр Самойленко.

Співробітник обласної клінічної лікарні Херсона, з котрим автору цих рядків вдалося вийти на контакт, покинути регіон за сімейними обставинами не зміг. Він продовжує виконувати професійні обов’язки та підтверджує – поранені й важко травмовані окупанти в окремих палатах ОКЛ є й нині. Тішить одне: з кожним днем таких пацієнтів дедалі більше. А це означає, що українські армійці продовжують тиснути на ворога й успішно його нищать. Звільнення Херсонщини вже не за горами!

Херсон.