Тим більше тепер - посеред літа, коли додається клопотів по господарству та на городі повно роботи. Ніхто, навіть ті, кому важко зігнутись, взяти до рук сапу чи й просто ходити, не залишить свої грядки незасадженими чи не посапаними. Воно не те, щоб перед людьми соромно, а й якось перед собою незручно.
Можна жити небагато. Можна на старості літ, коли вже немає сил, позбутись корови та свиней. Можна навіть просидіти в холодній хаті всю зиму, щоб зекономити гроші на опаленні. Але щоб запустити город...
Це - ніколи. Бо немає в селі нічого ганебнішого, як необроблені грядки. Так вже ведеться. Ось такі ми є.
На жаль, частенько так буває, що старшим людям у роботі вже й допомогти нікому - бо навколо здебільшого такі ж одинокі та немічні пенсіонери. У багатьох вже й рідні не залишилось, тож чекати, що хтось приїде та допоможе, немає як. Та все одно всі якось намагаються дати собі раду.
А ще в селах Хмельницької міської територіальної громади одиноким людям похилого віку допомагають працівники Хмельницького міського територіального центру соціального обслуговування. Відтоді, як приміські села утворили одну громаду з обласним центром, у них додалось чимало роботи.
Відділення соціальної допомоги мешканцям сіл громади було створено у міському територіальному центрі соціального обслуговування на початку минулого року. За цей час і соціальні працівники набули певного "сільського" досвіду роботи, і їхні підопічні звикли до своїх помічників. Часто діють у тандемі: соціальні працівники пораються на грядках, а господині приглядають за роботою, підказують - нічого не вдієш, город має бути в повному порядку.
З міським пенсіонером простіше. Здебільшого йому достатньо прибрати в квартирі, вимити посуд, принести продукти та ліки. Інколи просять посидіти разом, випити чаю і просто поговорити, щоб було не так сумно.
З сільськими підопічними зовсім інша історія. Там, наче, все те саме потрібно зробити. Але чаювати ніколи. Треба допомогти і дров нарубати, і траву у дворі скосити, і на городі попорати, а прийде час - ще й урожай зібрати.
Все це, а то й значно більше, роблять сімнадцять соцпрацівників відділення соціальної допомоги хмельницького міського центру. Вони допомагають більш як двом сотням одиноких мешканців 24 населених пунктах громади. Приходять на допомогу тим, хто вже не завжди може дати собі раду та потребує сторонньої підтримки. До їх службових обов'язків входить багато пунктів. Комусь потрібно в хаті прибрати, комусь - у дворі. А ще - наносити води з криниці, приготувати щось поїсти, попрати білизну. Влаштувати банний день - це теж непроста, але потрібна справа.
Майже всім треба купувати та привозити харчі, різні речі для господарства, ліки з аптеки. А ще - знайти час для того, щоб оформити якісь потрібні документи, оплатити комунальні платежі... І при цьому ще й попрацювати на городі.
А що робити? Живеш у селі - город має бути засаджений, а врожай - вирощений.
Фото Хмельницького міського територіального центру соціального обслуговування.
