Йдеться про прийняття Кабінетом Міністрів підзаконних актів з локалізації, які стосуються частки місцевої складової в окремих категоріях цивільної продукції машинобудування, яку купує держава. А точніше про затвердження урядом своєю постановою двох порядків, необхідних для застосування закону про локалізацію.

Про це заявив народний депутат Дмитро Кисилевський (на знімку).

За його словами, тим, хто цікавиться питанням з практичної сторони, ДП ProZorro і Міністерство економіки нададуть роз’яснення. А для тих, кого цікавить сам принцип, тобто як держава через публічні закупівлі витрачає кошти, сплачені українськими громадянами, як витрачання цих коштів впливає на зайнятість, доходи громадян і навіть обороноздатність, депутат навів приклад.

«Днями Павло Вернівський опублікував кілька постів з дискусією про те, чи треба нам самим виробляти зброю. Сходіть, почитайте. Дивовижно. Існують люди, які кажуть, що ми не маємо нічого стимулювати, що промислова політика — це вигадки одиноких патерналістів, а зброю нам дасть захід», — розповів Дмитро Кисилевський.

Він додає: раніше думав, що цих людей хоча б війна навчить, що власне виробництво хоч військових, хоч цивільних товарів є життєво необхідним. Але ні.

На його думку, ціла плеяда «економістів» усе ще має совість казати, що ми не повинні розвивати власне промислове виробництво — що цивільне, що оборонне. Раніше це викликало огиду. Нині це викликає питання, на яку країну працюють ці люди.

Слід пам’ятати, що рівень проникнення імпорту в публічні закупівлі в Україні становить неймовірні 38%. У той час як в ЄС і США він на рівні 5—8%. У середньому в світі — приблизно 7%. Це означає, що на рік Україна витрачає понад 250 мільярдів гривень на створення робочих місць в інших державах.

«А ми думаємо, чому ж наші громадяни їдуть на заробітки за кордон? Бо, скажімо, тролейбуси для Києва постачав білоруський МАЗ, а трамваї — польська «Песа», яка на тендері у майже два мільярди виграла з перевагою в тисячу гривень. Хоча український виробник одних лише прямих податків заплатив би кількасот мільйонів з цього контракту», — зазначає парламентарій.

За його словами, величезний відсоток імпорту в закупках держави є прямим результатом системи, яку створили «батьки-засновники» ProZorro. Так, вона зробила закупівлі прозорішими. І це варто зберегти. Але вона безпрецедентно відкрила їх для імпорту. І це треба виправляти. Вже з точки зору не тільки економіки, а й національної безпеки.

«Мабуть, «батькам-засновникам» здалось, що прозорість і боротьба з корупцією є самоціллю політики публічних закупівель. Це така ж дурня, як, наприклад, те, що суть відвідування школи у ходьбі туди і назад, а не в навчанні. Метою політики публічних закупівель є економічне зростання. А прозорість і боротьба з корупцією є засобом цього, але не самоціллю», — впевнений Дмитро Кисилевський.

Законопроект про локалізацію, автором якого він є, був прийнятий Верховною Радою в середині грудня минулого року. Згідно із ним з 14 липня на державних тендерах при закупівлях міського транспорту, комунальної техніки, залізничного транспорту, продукції енергетичного машинобудування та аероспейсу вимагатиметься не менше десяти відсотків української складової. Щорічно цей поріг збільшуватиметься на п’ять відсотків, поки не досягне сорока відсотків. І залишатиметься таким протягом десяти років.

«Впевнений, що реалізація закону стане першим кроком з повернення здорового глузду в українські публічні закупівлі. А потужна економіка є частиною шляху до перемоги», — сказав депутат.

Фото з відкритих джерел.