Василь Лазоришинець (крайній ліворуч) і Сергій Сіромаха (крайній праворуч) біля Ірпінської міської поліклініки з представниками військово-цивільної адміністрації міста.
"Голос України" пропонує читачам інтерв'ю із головним лікарем закладу Сергієм Сіромахою:
- Сергію Олеговичу, знаю, ваш інститут - один із тих, хто надав безоплатно медичні консультації мешканцям деокупованого Ірпеня. Скільки таких консультацій інститут провів і яку кількість осіб було обстежено?
- Допомогу мешканцям Київщини, в тому числі Ірпеня, фахівці інституту почали надавати ще під час бойових дій: час від часу - евакуйованим пораненим та "сердечникам" і постійно - на базі медичного пункту центрального залізничного вокзалу столиці. Ця робота була організована у співпраці із керівництвом "Укрзалізниці" та Червоним Хрестом. Тоді, у березні, ми обстежували евакуйованих безпосередньо на вокзалі щоденно.
Після визволення Київщини за домовленістю директора інституту академіка Василя Лазоришинця із керівництвом військово-цивільної адміністрації Гостомеля, Ірпеня, Бучі бригади "амосовців" здійснили кілька виїзних консультацій у ці міста. За необхідності госпіталізували пацієнтів безпосередньо з прийому або планово.
- То наскільки хворі серця наших громадян, зокрема, мешканців Ірпеня?
- Настільки, наскільки і у всіх нас у ці непрості часи. Звісно, люди, котрі пережили окупацію, мають серйозні психологічні розлади, що відбивається на серці в першу чергу.
- Дізналася, що інститут надав прихисток переселенцям на своїй території. Скільки мешкає у вас біженців і чим допомагаєте таким людям?
- Справді, таке було під час боїв за Київ. Коли пацієнти та їхні родичі не могли потрапити у рідні міста, не тільки в області, а й до Харкова, Маріуполя, Херсона, Одеси, Чернігова. Вони всі жили поруч з нами в інституті кілька місяців. Приміром, моя пацієнтка з Маріуполя після операції була змушена перебувати в інституті, і тільки згодом поїхала до родичів на Кіровоградщину.
- Чи змінився графік роботи інституту в період повномасштабної війни? Які проводяться консультації, лікування і хірургічне втручання для військових і цивільних?
- Працюємо з 24 лютого цілодобово. Підсиленими бригадами. Приймаємо і цивільних, і військових.
- У такому разі, чи збільшився персонал вашого медичного закладу?
- Кістяк співробітників є сталий. Потішило те, що всі провідні фахівці, медсестри, інженери залишилися на своїх місцях у найтяжчі моменти. Більшість тих, хто не вийшов на роботу, просто були заблоковані під Києвом. Багато із них повернулися до роботи за першої можливості. Важливим психологічним моментом для персоналу було і цілодобова присутність на робочому місці нашого очільника - директора інституту Василя Лазоришинця.
- У Вашому кабінеті на бильці стільця - бронежилет. Чи часто вам доводилося одягати його?
- Жодного разу не вдягав. Отримав від волонтерів на початку березня. Це радше психологічний захист. Ну, або якщо буде потрібно розмінувати територію (сміється).
- Чи вистачає вам, Сергію Олеговичу, годин в добі для наближення Перемоги?
- Так, часу завжди не вистачає. Життя в інституті бурхливе. Ми займаємося не тільки клінічною роботою, а й науковою, освітньою. Багато молодих лікарів нині прийшли на навчання. Багато є й господарських питань щодо підготовки до непростої зими. Проте все буде добре. Ми обов'язково переможемо. Слава Україні!
Спілкувалася Лада МИРНА.
Василь Лазоришинець під час УЗД серця пацієнтки з деокупованого Ірпеня.
Василь Лазоришинець спілкується в Ірпені з пацієнтами в черзі на огляд до кардіологів інституту.
Ірпінь - Київ.
Фото надано Сергієм Сіромахою.
