Добробут грунтується на привізному капіталі

...Коли починаєш писати про рідне село, в якому народився і виріс, де знають тебе і ти знаєш людей, де корінь твого прадавнього роду, — то вже чи не підсвідомо прагнеш, аби тут жилося добре. Аби щодень приносив не сумні звістки, а приємні новини.

Тож як живе велика Керецьківська об’єднана громада? Що гальмує розвиток і що додає оптимізму?

Насамперед варто сказати, що до її складу входять чотири великі села із майже п’ятнадцятьма тисячами жителів. Села розташовані у верхів’ях річки Боржави, в самому осерді гірського Закарпаття. Це Керецьки, Березники, Кушниця і Лисичево. Вони розкинулися і вздовж, і вшир під полонинським Боржавським хребтом на площі 29590 гектарів. Тут особливий клімат, який формують високі хребти Великий Верх, Стой і Кук. Три велетні деколи й захищають цю вузьку долину від північної студені, а інколи піддають її суворим морозним вітровіям і весняним вихорам із засніжених ще вершин. Але весна і літо попри континентальне потепління — лагідні й ще у міру прохолодні. Найкраще тут родять картопля, кукурудза, квасоля, а також яблуні й сливи. За останні десятиліття люди садять більш ніжні — черешні й виноград. І навіть абрикоси, які люблять більше сонця. Одне слово, гори ваблять величчю казкових краєвидів, а взамін відбирають деяку ніжність і додають природі особливої строгості. Це позначається і на характері людей. Вимогливі. Зібрані. Працьовиті. На першому місці — робота. Тому й села впорядковані, газифіковані, сучасні. Нові покоління хочуть перевершити батьків і жити ліпше, примножуючи статки і будуючи нові просторі обійстя з усіма зручностями.

Найгіршим вважається приниження, якщо людину назвуть таким рідкісним і ємким словом, як нехотороб.

Інша особливість: благобут приносить житейська бистрінь, яка спрадавна притаманна цьому регіону, — привізний капітал.

У позаминулому і в перші три десятиліття минулого століття вихідці з цих місць заробляли в таких далеких країнах, як США, Канада, Бельгія, Бразилія, Аргентина, Уругвай, Парагвай... З приходом радянської влади західний напрямок був заборонений. Але роботу, хай і не дуже вигідну, можна було знайти в колгоспі, на деяких заводах. А вигідну — на лісорозробках Уралу й Сибіру, на будівництві в Казахстані і східних українських областях.

З початку 90-х, щойно віджила своє радянська держава, потік заробітчан знову поступово переорієнтувався на захід — насамперед на Чехію, Англію, Польщу... Хоча до початку теперішньої війни велика кількість бригад трудилася на будовах і лісозаготівлі у росії.

Агресія змінила весь стиль життя

Нині у військових частинах і теробороні, за словами голови громади Михайла Мушки (на знімку), обстоюють незалежність України понад 90 земляків. Двох (обидва з Кушниці) довелося, на жаль, поховати...

У травні тут спостерігався пік пошуку прихистку українцями з прифронтових зон. Тоді зареєстрували 1994 вимушених переселенців. «Зараз у всіх чотирьох селах, — каже голова, — десь до восьми сотень. Їх довелося розміщувати у п’ятьох дитячих садочках і в домівках приватного сектору. Найбільше було з Київщини і Харківщини, з Ізюма».

Війна внесла істотні корективи у всі сфери життя. Перед громадою постали, окрім поточних, три важливі завдання: прихистити ВПО, допомагати військовим ЗСУ та їхнім родинам, а також зупинити потік виїзду за кордон молодих сімей. І тут почали з найменших — учнів. У школах відкрили гуртки танців, східних єдиноборств, футболу, спортивних ігор... Зорганізували проведення спортивних змагань у всіх школах — молодших і старших груп. Звісно, що цей та інші чинники не могли не вплинули на міграцію.

Звичайно, головне в соціальному аспекті — нові робочі місця. Як для чоловіків, так і для жінок. Тому у громаді створили комунальне підприємство «Боржава — Керецьки», під контролем якого мережі центрального водопостачання у трьох селах — Керецьках, Кушниці й Березниках, а ще воно утримує в порядку вісім кладовищ. Водночас організували комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги Керецьківської сільської ради», яке обслуговує чотири амбулаторії. Це також дало можливість напряму скеровувати кошти Національної служби здоров’я України. Тут працюють вісім лікарів і 16 медсестер та шість осіб управлінського персоналу.

До речі, влітку два роки тому в Керецьках відкрили нову типову амбулаторію сімейної медицини.

Обласною радою зініційовано відкриття на базі колишнього дитячого протитуберкульозного санаторію «Човен» державної установи «Артек». Тут оздоровлюються в одну тритижневу зміну за принципом табору до 250 дітей і зайнято до сотні працівників, з яких половина — місцеві фахівці: медики, педагоги, вихователі, інженерно-технічний персонал.

Далі Михайло Мушка розповідає, що в Березниках будується завод із переробки дикоростучих рослин — чорниці, грибів, садово-плодової продукції. Він десь на третину готовий, оскільки війна і сюди втрутилася. Там буде в сезон зайнято до трьохсот людей.

Водночас у громаді розвивається малий та середній бізнес. Зокрема, за словами голови, працюють три деревообробні підприємства (зайнято по 15—20 осіб). Три швейні цехи — влаштовано до сотні швачок. Діють чотири великі магазини будівельних товарів, чотири пекарні, сім аптек, 16 продуктових крамниць, два ковбасні і два бетонні цехи та пара автоза-правок, одне відділення банку. Набувають розвитку два форелеві господарства у Березниках і Лисичеві. Також функціонують два хостели на вісім кімнат, в яких зараз мешкають переселенці.

Намічається тенденція до поступу і зростання надходжень

Тож, як видно з наведеного вище, розширюється і згуртовується досить чимале число підприємців. А це означає збільшення податків до місцевої казни і певне зростання в майбутньому добробуту людей.

Додають оптимізму й показники бюджету: якщо за торішніми підсумками сума надходжень становила 15 мільйонів 926 тисяч гривень, то цього року очікується до двадцяти мільйонів. Тобто тенденція — до зростання. Хоча громада втратила до мільйона гривень з акцизного податку (теж відгомін війни) із двох автозаправок.

— Які джерела основних надходжень? — запитую в М. Мушки. Голова чітко називає три складові: податок на доходи фізичних осіб, надходження від діяльності підприємців і від використання лісових ресурсів.

— А на що витрачається найбільше коштів?

— На захищені статті, — відповідає керівник. — Це зарплата, комунальні платежі — чотири великі школи, п’ять дитсадків, дві школи мистецтв, чотири будинки культури, музей народного ремесла «Гамора» у Лисичеві, колектив художньої самодіяльності, чотири бібліотеки. Та головне, — особливо наголошує очільник громади, — жодних скорочень, ліквідацій якихось структур немає! Нам удалося втримати всі установи.

Тобто стабільність попри все збережено.

Зважаючи на воєнний час і будь-які ймовірні не-сподіванки з газом, керівництво тергромади придбало вісім котлів для шкіл, які зможуть обігрівати приміщення навчальних закладів дровами або іншим твердим паливом.

У соціальному аспекті також є певний поступ. Насамперед слід зауважити, що понад два мільйони гривень виділено для підтримки військових та їх родин. Більш як два мільйони — на ремонт дороги обласного значення, оновлено й деякі вулиці, частково по-глиблено кювети у всіх селах. Проведено ремонти у садках і школах. У селі Кушниця своїми силами відремонтовано приміщення і там відкрито підрозділ місцевої пожежної охорони. Відтепер автоцистерна АЦ-40 на базі автомобіля ЗІЛ-131 готова нести бойове чергування.

Також утворено інклюзивно-ресурсний центр, який наступного року в Кушниці прийматиме погодинно дітей з особливими потребами — це, крім іншого, додатково сім робочих місць.

Торік відкрито ЦНАП. Він надає громадянам понад двісті послуг. Також двічі щомісяця приїздять працівник Пенсійного фонду і юрист. Вони надають допомогу місцевим людям (в тому числі безоплатно первинну юридичну).

— Перспектива? — перепитує М. Мушка. — Ми її бачимо у розвитку туризму. Найпривабливіше: тут бере початок річка Боржава, а Боржавський полонинський хребет півколом опоясує громаду. У нас неповторні краєвиди і лагідний клімат улітку і відносно м’який узимку. А ще — межуємо через полонину з Пилипецькою громадою, де діють знамениті лижні витяги, розвинені пара-планеризм, піший і зелений туризм... Наші гори багаті дарами природи. У нас чотири мінеральні джерела зі справді унікальними цілющими водами. Два в Березниках і по одному в Лисичеві й Кушниці (воду бере звідти і санаторій «Боржава», що нижче за течією річки — у селі Довге). Вважаємо, що після війни цей природний ресурс набуде більшого значення і з допомогою інвесторів розвиватиметься.

На завершення голова громади робить такий висновок: децентралізація за належного підходу дає можливість периферійним селам переформатуватися і створювати вектор, спрямований на розвиток. Це вже бачимо і в Керецьківській територіальній громаді.

Тож хай щастить і хай мирним та плідним буде розвій цих великих боржавських підполонинних сіл, які віддавна знайшли осідок у самому серці Карпат!

Хустський район
Закарпатської області.

Факт

Ще трохи офіційної інформації скупою мовою цифр. За січень—жовтень до загального фонду бюджету Керецьківської сільської об’єднаної територіальної громади надійшло трохи більш як 78 мільйонів гривень податків, зборів та інших доходів. Рівень виконання — 99,9 відсотка. Дохідна частина казни (без урахування трансфертів) становить 15862,5 тисячі гривень. Порівняно з відповідним торішнім періодом надходження зросли на 1065,8 тисячі гривень, або ж на 7,2 відсотка.

Фото автора.