У ЗМІ з’явились повідомлення про те, що російські окупанти начебто готують масштабний «повітряний наступ» напередодні річниці повномасштабного вторгнення. Тим більше що ситуацію підігрівають дані про майже 750 літальних апаратів, які нині росіяни тримають на своїх аеродромах.
Стільки ж у них було напередодні 24 лютого 2022 року. Командування Повітряних сил запевнило: наліт на Київ сотень бойових літаків рашистів уже неможливий.
Згідно з аналітикою Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI), у перший день повномасштабного вторгнення росія підняла у повітря буквально все, що могла, — 350 бойових літаків у першій хвилі удару, інтенсивність вильотів могла досягати до 140 на день, глибина проникнення — до 300 км вглиб від лінії фронту.
Згідно із задумом їхньої «спецоперації», рашистська бойова авіація мала насамперед працювати по об’єктах ППО та іншої військової інфраструктури ЗСУ, використовуючи керовані ракети типів Х-29, Х-31 та навіть
Х-59 і так прокладаючи шлях для наступу путінському війську.
Але вже до 3 березня 2022 року в окупантів щось пішло не так, бо вони відмовились від спроб придушити нашу ППО як головний пріоритет, натомість перейшли до терористичних ударів по прифронтових містах, аби якось пригнітити моральний дух українців. З цією ж метою ворог на початку березня бив по урядових будівлях, телевежах та іншій інфра-структурі, а наприкінці місяця — по складах з продуктами та пальним.
Після 10 березня 2022-го російська авіація була вимушена зменшити інтенсивність ударів по цивільній інфра-структурі України, бо на цей момент ЗСУ мали достатньо велику щільність ПЗРК, отриманих від партнерів. Та й цілісність покриття нашої ППО на той момент вдалось істотно відновити. Зенітні засоби розташували так, щоб вони надійніше прикривали об’єкти інфраструктури та мали менше ризиків потрапити під вогонь росіян. Тому вже за підсумками березня 2022 року відсоток збиття тих же крилатих ракет рф тримався на рівні 20—30%.
Окупанти знали: їхня перевага в пілотованій авіації тримається на рівні 15:2. Тому лише 25% авіаударів були груповими, 75% — виконували одиночні чи ланки літаків. Очевидно, розраховуючи на те, що буквально за всіма літаками ворога наші ЗСУ ганятись не зможуть.
Водночас загарбників не турбувало, чи досягають їхні авіаудари цілі. В них була майже відсутня фіксація та перевірка результатів ударів. У підсумку росіяни самі програли цю «війну нервів», і десь у травні їхня тактична авіація в принципі припинила залітати далі, ніж за лінію фронту, остерігаючись нашої ППО.
За матеріалом Defanse Express.
