Й хоча Закарпаття — найзахідніша область, розуміла, що через кілька годин пункти пропуску з трьома державами — Словаччиною, Угорщиною і Румунією — будуть перевантажені біженцями.
Було введено воєнний стан. І вже через кілька годин з країн Євросоюзу почали надходити перші вантажівки з гуманітарною допомогою.
Потрібно було максимально швидко оформляти її, а це видалося справою непростою, оскільки на той час ще не діяла спрощена митна процедура декларування і оформлення гуманітарних вантажів.
Вдячна колегам, які організували перед КПП «Ужгород — Вишнє Нємецьке», що на україно-словацькому кордоні, так звану польову кухню для біженців.
У перші дні війни їх там було тисячі: на автобусах, автівках, а деякі йшли й пішки (на знімках). Аби перетнути кордон, доводилося чекати від дванадцяти годин і довше...
Багато дітей стояли просто посеред дороги зі своїми розгубленими матерями, які, тікаючи від обстрілів, звісно, не прихопили ні підгузків, ні харчів, навіть не всі мали при собі документи... Митники разом з волонтерами подбали, щоб люди могли зігрітися. Доводилося готувати не лише гарячі напої, а й традиційну закарпатську страву — боґрач.
Той ранок 24 лютого, здається, розтягнувся на довжелезну відстань у часі. Він закарбувався на все життя незнаним доти душевним болем... А перший день повномасштабного вторгнення рашистів запам’ятався шаленою ненавистю і люттю до ворога, якого ми обов’язково переможемо.
Вікторія СЕНГЕТОВСЬКА, речниця Закарпатської митниці.
Фото надано автором.
