Ракетного нальоту зазнали Скоморохи та Івниця. Російські літаки бомбили Попільню. На півночі регіону поліські села зайнялися пожежами від артилерійських обстрілів з території білорусі, а підрозділи прикордонників мужньо відбили перші атаки ворога. В окупації з першого ж дня повномасштабної війни опинилися п’ять населених пунктів Народицької громади.

Великі черги вишикувалися не лише перед банкоматами, аптеками та АЗС, а й під дверима військкоматів та відділами заготівлі крові у Житомирі, Звягелі та Коростені. Територіальна оборона Овруча стала в ці дні прикладом для всієї країни, а військові вражали своїм героїзмом.

Підполковнику Едуарду Вагоровському одному з перших після широкомасштабного вторгнення росіян присвоєно звання Героя України. 24 лютого віг загинув в Озерному, виводячи українські військові літаки з-під ракетного удару ворога. Замикаючи групу, офіцер виконував демонстраційні дії і пожертвував собою, забезпечивши іншим можливість піднятися в повітря. 

Ще один льотчик з Озерного, Герой України Дмитро Коломієць, того лютого ранку вступив у повітряний бій над Хмельниччиною — відвернув на себе вогонь ворожої авіації, аби врятувати побратимів...

24 лютого КНП «Малинська міська лікарня» швидко перепрофілювалася на шпиталь для надання невідкладної допомоги пораненим бійцям. Адже за 20 кілометрів від Малина, на межі Київської та Житомирської областей, точилися запеклі бої з окупантами, стояли «гради» і лунали вибухи.

«Одразу до нас привезли п’ятьох чоловік, із яких двоє були тяжкими і троє дістали легкі поранення, — згадує перший день війни директор лікарні Антон Гончарук. — Завідувач хірургічного відділення Анатолій Гаманюк взяв першого пораненого в операційну, другим займався я, а трьома легшими — військові хірурги».

За словами Анатолія Гаманюка, підходи до лікування вогнепальних і звичайних ран відрізняються. Тож довелося терміново згадувати ще інститутські знання і надавати допомогу. Каже: працював і жив п’ятдесят два дні, не виходячи з лікарні. «Всі хірурги, травматологи і навіть лікарі-інтерни жили тут, бо ми не знали, коли і що трапиться», — розповідає завідувач відділення.

У лікарні організували світломаскування, а у підвалі облаштували бомбосховище. Перші кілька тижнів війни, поки російські війська бомбили Малин, персонал медзакладу ночував у підвалі разом зі своїми пацієнтами. Але не припиняв робити навіть планові операції і приймати пологи.

Житомирська область.